Освітянка, яка стала офіцеркою ЗСУ: шлях незламності Любові Михайлівни

Вдома на жінку чекає педагогічний колектив і учні одного з ліцеїв на Миколаївщини, де вона успішно працювала директоркою та досі залишається серцем і душею колективу.

Усе своє життя Любов Михайлівна присвятила педагогіці. Для неї школа – це другий дім, а діти — частина великої педагогічної родини. Але Велика війна змінила долі всіх українців, і її долю – також.

“Я завжди вважала, що вчитель – це не просто професія, а служіння. Сьогодні я служу своїй країні в іншій формі, але з тією ж вірою й відданістю”, – розповідає жінка.

Як повідомляє відділ комунікацій 22 ОМБр, із перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів педагогічний колектив, очолюваний Любов’ю Михайлівною, робив усе можливе, щоб підтримати Збройні Сили України. До війська пішов і її син. А у жовтні 2022 року й вона сама вирішила стати до лав оборонців.

На службі Любов Михайлівна зберігає не лише силу, а й властивий їй оптимізм та педагогічний гумор. Сміючись, жартує про свою військову роботу:

“Проводжу службові розслідування з “зірочкою”.

Вона не раз порівнює будні на службі зі своїм багаторічним досвідом у школі:

“Якщо чесно, з дітьми легше. Діти слухняніші, з ними можна домовитись. А от із чоловіками на військовій службі треба шукати компроміси. Це як клас, тільки дуже дорослий і дуже впертий”.

Її командирські та педагогічні інстинкти проявляються навіть у військових умовах.

“Все життя я навчала, пояснювала, підтримувала – це вже частина мене. Десь підказати, десь направити, десь просто вислухати… Це й на службі працює”, – каже лейтенант.

Професійний шлях Любові Михайлівни вражає багатогранністю: вона має дві вищі освіти – вчителя початкових класів і психології, а також цивільного юриста з правом викладання історії та правознавства. Навчалася у Миколаївському педагогічному університеті та Національному університеті “Одеська юридична академія”.

У майбутньому вона планує повернутися до улюбленої справи – педагогічної праці в ліцеї:

“Після Перемоги я обов’язково повернуся до дітей. Це моя стихія, моє життя. Я хочу знову бачити їхні очі, чути їхній сміх і знати, що вони ростуть у мирі”.

Попри військову службу, яка накладає свій відбиток на її життя, Любов Михайлівна зізнається, що дуже сумує за своїм колективом та учнями:

“Вони в мене найкращі. І я тут для того, щоб вони могли рости, навчатися й мріяти вдома, у безпечній Україні”.

Захищаючи державу в складі бойової бригади, вона говорить:

“Я дякую вчителям, які сьогодні продовжують працювати в ліцеї, невтомно виховуючи наше майбутнє – наших дітей. Адже діти – це найдорожче, найбільше багатство нашої країни”.

А ще лейтенант вдячна тим учителям, які не ховаються за бронюванням, а також стоять на захисті Батьківщини.

Збройні Сили України – це не лише окопи. Це – сотні спеціальностей і десятки найрізноманітніших посад. У 22 ОМБр кожен має змогу обрати шлях, який відповідає його навичкам, характеру та досвіду.

Не бійтеся змінювати життя!

Детальніша інформація щодо умов проходження військової служби в складі 22 Окремої механізованої Миколаївської бригади за телефоном:

•  +38 0 96 378-76-55.

Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України

Фото відділення комунікацій 22 ОМБр та з особистого архіву Любові Михайлівни

Читайте також: Катерина “Пташка” з Тернопільщини пішла офіційно на контракт в ЗСУ