Через рік після кривавих подій на вул. Інститутській кременецьку волонтерку Олесю Жуковську, що вижила після кулі снайпера переповнюють два почуття: радості і болю.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Радості, від того, що жива і болю та смутку за Героями Небесної Сотні.
Про це дівчина написала у соціальній мережі.
«Так не хотілось нічого писати,а просто помовчати..
Пройшов рік як змінилося наше життя, моє життя… в цей день мені особливо важко, важко навіть щось говорити.
Всередині переповнюється 2почуття-радості,від того що жива, і болю та смутку за нашими Небесними Героями, за тими кого я знала. Я завжди в серці пам’ятатиму вас, моя «Пекельна Бочка», мої Герої!», – йдеться у повідомленні.
Рік тому двадцятиоднорічна Олеся Жуковська приїхала на Майдан коли почула про розгін студентів. З того часу фактично його не покидала. Спершу допомагала на кухні, а потім фельдшер за освітою, стала медичним волонтером. Олеся поверталась додому в Кременець Тернопільської області, щоб підлікуватись і знову їхала до Києва.
В Олесю влучила куля коли вона надавала медичну допомогу, не зважаючи на каску з червоним хрестом, снайпер вистрелив в неї. Прощаючись з хлопцем, якого зустріла в новорічну ніч на майдані, Олеся написала в соціальній мережі: «Я помираю». На щастя дівчина вижила. Але в її пам’яті назавжди закарбувались картинки кривавого Майдану.
