Світ
В багатьох українців нині виникає запитання: коли ж запрацює ленд-ліз, з яким пов’язувалися великі надії? Ніби оголосив про нього президент США Дж. Байден більш як два роки тому, але досі ця програма, сказати б, “пробуксовує”. Головне пояснення: зараз Україна і так отримує озброєння та техніку через окремі рішення Байдена та підтвердження з боку Конгресу, тому ленд-ліз залишається як резервний варіант. Він, мовляв, буде потрібен тоді, коли Конгрес не виділятиме нам кошти на озброєння (цього року він довів, що може сильно затягнути з цим). До того ж, ленд-ліз не є безкоштовним, бо за зброю та техніку після завершення війни треба буде заплатити, якщо Україна захоче залишити їх собі (можна спрогнозувати, що таки захоче). Наразі ж у нас є можливість отримувати зброю безкоштовно, тому, звичайно, ми її використовуватимемо. Який обсяг отого безкоштовного дару і наскільки своєчасно він до нас надходить – то вже інше питання…
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
***
Чи можна уявити ситуацію, коли б вовк із закривавленою пащею зібрав усю лісову братію (зайців, оленів, кабанів) і почав закликати їх… переходити на вегетаріанську дієту? І не просто закликав, а й доводив, що сам він живиться лише травичкою, листочками і нічим більше. А для більшої наочності ще й демонстрував би свої ікла – ось, мовляв, які чистенькі завдяки отій травичці. В казках таке уявити навряд чи можливо, а от у реальному житті щось схоже трапилося. Хто, скажіть, міг би промовити нині такі слова: “При вирішенні спірних питань треба…проявляти добру волю…Треба розуміти, що, на жаль, часом з’являються розбіжності та конфлікти… Треба прагнути до того, щоб шукати вихід із ситуації, що склалася, де б вона не виникала і добру волю треба використовувати по максимуму”. Автором цієї тиради є не священник і не соціальний психолог, а правитель “всєя русі” В.Путін. Цікаво: звірства його воїнства в Україні, ракетні обстріли мирних міст – це наслідок отієї “доброї волі”?
Україна
Дарованому коневі, як відомо, заглядати в зуби не годиться. Прийняв подароване кимось, чемно подякував і – користуйся в тих обсягах, що їх дозволяє подарунок. З цієї точки зору українці повинні бути вдячні Заходу за військову та іншу підтримку, яку він нам надає – без неї, напевно, було б нам вже зовсім скрутно. І все ж нерідко доводиться чути, що США та європейські країни діють в плані нагальної допомоги Україні надто обережно, надміру рахуючись з можливою реакцією росії, а відтак – не настільки ефективно, як могли б. І головне – як цього потребує Україна. Зокрема, військовий експерт Валентин Бадрак висловив думку, що стратегія Заходу полягає в тому, щоб не насичувати ЗСУ озброєнням, а потроху постачати його – щоб наша армія могла тримати хоч якусь рівновагу з над противником на полі бою. За його словами, якби нам були значно раніше поставлені зенітні ракети, які ми просили, нинішніх масованих ракетних обстрілів України з боку росії, можливо, і не було б. Але – таким є Захід. І такими ми є в його очах – нічого тут не вдієш…
***
Війна часто створює парадоксальні ситуації. Одну з них описав журналіст Павло Казарін: “Ті, хто знімають війну, щоразу потрапляють в ту саму пастку. У їхніх матеріалах надлюди творять надзусилля: щодня штурмують посадки, тримають оборону втрьох проти роти, здійснюють подвиги та мстять за друзів. Героями цих сюжетів можна захоплюватись. Їх можна обожнювати. Але з ними неможливо себе співвіднести. Медіа створили у країни два протилежні настрої. Перший: “Армія – територія героїв, які здійснюють подвиги”. Другий: “Я не схожий на них, а значить, це не для мене”. Внаслідок цього армія очолює рейтинг довіри, вулиці завішані рекрутинговими білбордами, а люди при цьому бігають від повісток. Ми вже третій рік живемо ніби в ситуації збитої оптики. Що вище на п’єдестал ставлять нас – то менше люди хочуть до нас. Що героїчніше описують наш побут – то менше інші хочуть його з нами ділити”.
Тернопілля
Зізнаюся: відчуваю гордість за тернопільський люд. Він сміливий, хоробрий і… ще там який…ага, просто навіть безстрашний. Більше того – володіє сталевою витримкою, якій міг би позаздрити й бравий розвідник Штірліц (пригадуєте – під звуки авіабомб, що падали, викладав на столі фігурки з сірників, а потім все ж вирішив спуститися у сховище – ” а то еще угрохают в собственном учреждении”). Наші люди не такі – днями пересвідчився в цьому під час відвідин ринку. Коли пролунала повітряна тривога, всі залишилися на своїх місцях наче нічого не трапилося: продавці продовжували продавати, численні покупці – купувати. І напевно ж знали, що російські ракети полюбляють влучати по торжищах. А все ж – виявили витримку і холоднокровність. Їх помітно забракло молодикові, котрий мав нещастя потрапити на очі поліцейському патрулеві в одному зі “спальних районів”. Ні щоб “сделать морду кирпичом” (скористаюся неповторним філологічним надбанням росіян) – він чомусь почав нервувати і донервувався до того, що в кишені у нього виявили підозрілий пакетик з не менш підозрілою речовиною…Ось до чого може призвести зайва нервозність. Так що беріть приклад із торговців та відвідувачів нашого ринку – їх нічим не “прошибеш”. Хм… таки справді нічим?
Ігор Дуда
