Одружився у 2024 році, а через рік зник безвісти: Монастирищина попрощалася з Олександром Заповітряним
28 вересня Монастирищина провела в останню дорогу 29-річного військовослужбовця Олександра Заповітряного, який загинув, захищаючи Україну. Понад 15 місяців його родина жила в очікуванні звістки про долю Захисника.
Олександр Заповітряний народився 3 травня 1996 року в селі Нове Місто. Зростав у родині Миколи та Олени Заповітряних разом із молодшим братом Миколою. Навчався у Монастирищенській школі №1, а після її закінчення здобув професію кухаря у ПТУ №25.
Із юних років Олександр цікавився військовою справою, військовою історією та технікою. У 2018 році він підписав перший контракт із Збройними силами України. Відтоді його військовий шлях тривав понад сім років.
Олександр служив у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Брав участь у бойових діях, зокрема на Київщині, а також у міжнародних військових навчаннях «Rapid Trident – 2018» на Львівщині.
За мужність і відданість Україні військовослужбовця неодноразово нагороджували. Серед відзнак — «За оборону України» Президента України, «Золотий Хрест» Головнокомандувача Збройних сил України, «Хрест Пошани» Міністерства оборони України, бригадний хрест 72-ї ОМБр «Україна або смерть» та інші нагороди.
Побратими й рідні згадують Олександра як щиру, доброзичливу та відповідальну людину, яка вміла підтримати інших і на яку можна було покластися у найскладніші моменти.
У 2024 році Олександр одружився з Даяною. Проте їхнє спільне життя виявилося недовгим.
1 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Горіхове Покровського району Донецької області противник завдав удару двома FPV-дронами по автомобілях забезпечення. В одному з них перебував Олександр. Після цього зв’язок із військовослужбовцем зник.
Згодом його офіційно визнали зниклим безвісти.
Для родини розпочалися місяці болісного очікування. Дружина, мати, брат, рідні та друзі сподівалися отримати звістку про Олександра та вірили у його повернення.
Лише 18 вересня 2026 року, після понад 15 місяців невідомості, рідні дізналися, що Олександр загинув під час виконання бойового завдання.
28 вересня він повернувся до рідного дому, але вже «на щиті». Цього дня Монастирищина попрощалася зі своїм земляком.
Провести Героя в останню дорогу прийшли рідні, друзі, побратими, духовенство, представники влади та жителі громади. Люди зустрічали траурний кортеж із квітами та схиленими головами. Прапори схилялися над дорогою, а жителі громади ставали на коліна, віддаючи останню шану Захиснику.
Олександра Заповітряного поховали на новоміському кладовищі з військовими почестями — під триразовий збройний салют та Державний Гімн України. Синьо-жовтий стяг із домовини передали рідним.
Олександр не встиг прожити своє молоде життя поруч із дружиною, здійснити спільні мрії та просто повернутися додому після служби.
Війна забрала життя молодого Захисника, але не зможе стерти пам’ять про нього.
Вічна пам’ять і слава Олександру Заповітряному.
У Тернополі чули вибухи під час атаки БпЛА: що відомо наразі