Володимир Бліхар, який на парламентських виборах 2014 року з тріском програв на так званому «північному» виборчому окрузі, нарешті зловив свою політичну удачу.
Нехай вона далека до його верховнорадівських мрій, але синицю в руках він вже має. На місцевих виборах «віконних справ майстер» фірми з таким милим зросійщеним закінченням «-офф» став депутаом міської ради та отримав у своєму підпорядкуванні ще 3-х колег.
Перегляньте також:
- Тернополян навчатимуть як боротися зі стресом
- Викрили посадовців ЗСУ, які «переплатили» 27 млн бюджетних грн на закупівлі запчастин до бойових літаків
Правда, він мером також хотів стати, але, як каже наш мудрий народ, хотіти – не шкідливо.
Після отримання депутатського мандата Володимира Бліхаря немов підмінили. Куди подвіся той інтелігентний молодий чоловік з біг-бордів, який робив добро перед виборами мало не щодня? І про все це однаковими словами писали деякі тернопільські журналісти.
Після виборів пан Бліхар почав відразу наїжджати «своєю джинсою» проти «не своєї джинси», навіть не розібравшись у суті питання. Чи, може, він призабув, що його партію очолює представник ЗМІ, який, без сумніву, має уявлення як про політичні, так і про журналістські стандарти та професійну етику, і чи можуть вони для пана Бліхара бути нівельовані кількома гривнями?
До речі, а чи не доцільніше грошима замість платних «новин» допомогти потребуючим у зоні АТО? А з журналістами бути самим собою – чесним та відкритим політиком, який не створює собі проплаченої любові ЗМІ?
Ось тільки де брати гроші для джинси?
Звернення «Народного контролю» про те, що «ми не опозиція», дає чіткий сигнал міському голові С. Надалу.
Чи не передумав бува пан Бліхар і чи не хоче він заручитися підтримкою більшості в міській раді і отримати бюджетні замовлення на встановлення вікон у комунальних установах? Подейкують, шо таке вже було раніше…
Адже в місті ремонти триватить. То чому б ці гроші не спрямувати в правильному напрямку? А гроші на «своїй» фірмі і перевіряти не треба – відразу полегшиться робота «Народного контролю».
Можливо, бажання «бути при кориті» і спонукало пана Бліхара так різко змінити опозиційну риторику на провладну?
Для довідки.
Джинса́ — сленгове слово, яке використовується переважно в медійній спільноті. Синонім терміну «прихована реклама». Означає зумисну приховану рекламу чи антирекламу, подану у вигляді новин, авторських текстів, аналітики й телевізійних програм тощо.
Джинса поділяється на комерційну та політичну. У першому випадку рекламують товари чи послуги певної компанії, в другому — політичних діячів.
Від продакт-плейсменту, де замовник намагається акцентувати увагу на певному товарі чи торговій марці (наприклад, показ у фільмах певних марок автомобілів, телефонів, одягу тощо), джинса відрізняється формою подачі матеріалу, а саме: намаганням замаскувати її під журналістські матеріали. Тож ідеться про обман читача, якого не повідомляють про рекламний зміст матеріалу.
Зазвичай джинсу готують самі журналісти й розміщують із відома керівника редакції, проте можливе й несанкціоноване розміщення. Джинса вважається грубим порушенням журналістських стандартів, зокрема основних принципів журналістської діяльності — принципу збалансованості та неупередженості подачі інформації.
Одна з версій походження терміну, за версією журналістів інтернет-видання «Телекритика», — це джинси, в кишеню яких кладеться гонорар за підготовку та/або розміщення замовних матеріалів.
В Україні моніторингом джинси та неналежного маркування займається Інститут масової інформації[1].
