Нещодавно в Україні почав набирати обертів супер оригінальний лохотрон. Мабуть, до теперішнього моменту таку схему розлучення не використовував ніхто. Хоча, звичайно, деякі елементи, а головне – принципи зустрічалися. Сімферополь – одне з міст, де даний лохотрон функціонує дотепер.
Лист з Ізраїлю
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Отже, якийсь сімферопольський обиватель знаходить у своїй поштовій скриньці лист з Ізраїлю,
адресоване іншій людині. Якщо обиватель по натурі порядна, то здає лист на пошту,
а якщо ні … Ось тут починається найцікавіше. Відчиняє наш обиватель конверт, а там
слізні рядки колишнього нашого громадянина Данила, адресовані в Україні одному Віті.
Нещасний Данила пише про те, як поїхав в Ізраільжіть, як там тепло і добре. Але от біда – автор листа до Землі обітованій зайнявся банальним криміналом і недавно потрапив до в’язниці.
Чекає скоро Данилку суд праведний ізраїльський і світить йому з десяток років ув’язнення. Але є з в’язниці вихід у прямому і переносному сенсі.
Якщо Данилка відшкодує збиток потерпілим єврейським громадянам, щось не догодить за грати на довгі роки.
Природно, відшкодування збитків вимагає енної кількості шекелів, еквівалентного 15 тисячам вічнозелених доларів. Таких деньжища у Данила немає, а подихати повітрям свободи ой як полювання.
Допоможи, Вітьок! – Слізно просить сиделец ізраїльської буцегарні. – Знаю, грошей у тебе немає, – продовжує стогнати Данила, – але вони є у мене. Ти ж пам’ятаєш, я був багатий, картини колекціонував!
Картини
Потім новоспечений ізраїльський правопорушник розповідає в листі про те, що перед від’їздом в Землю обітовану він познайомився в Чернігові з якоюсь дівчиною Наташею. Наталі виявилася Мадемуазель хлібосольної і на цілих півроку прихистила у себе Данилу. У них навіть виникла палка і пристрасна любов з далеким прицілом на відвідування загсу.
Коли Данила виїжджав до Ізраїлю, то в знак того, що повернеться, залишив у Наташі дві дороги картини – Айвазовського і Врубеля.
Вітьок, дружище! – Пише далі Данило. – З’їздь до Наташі в Чернігів, забери картини. Номер мобільного телефону додається. Також додається в листі і записочка для дівчини. Приблизно такого змісту: «Сонечко моє! Влип я дуже серйозно, у мене великі неприємності, але думаю, вони скоро вирішаться, і ми будемо разом! Цю записку передасть тобі мій хороший друг. Ти повинна віддати йому картини мої, без цього мені кранти! Він пояснить, що зі мною, решта при зустрічі. Потерпи ще трохи, вже скоро друг завезе тобі грошики»
Дєнєжка
З приводу грошиків для дівчини – у листі Данила просить Вітю вишукати і завезти Наталії дві тисячі доларів. Гроші ці потрібні для від’їзду до Ізраїлю. Без них Наташа не повинна віддавати твори мистецтва. Що ж робити Віті, коли він забере картини? На цей рахунок ізраїльський правопорушник дав чіткі інструкції. Врубеля з Айвазовським на 100% купує німецький колекціонер. Німець готовий викласти за твори мистецтва 19 тисяч євро.
Потрібно тільки зателефонувати (телефон у ФРН додається), і німецький любитель живопису примчить з грошима в будь-яку точку України. З німцем вже обумовлені всі деталі, навіть те, що картини може привезти і посередник.
На завершення слізного листа Данила просить Вітю після отримання грошей енну суму перевести на банківський рахунок, (реквізити додаються), а решту забрати собі в якості преміальних за суєту.
Результат
Прочитавши даний лист, сімферопольський обиватель надовго замислюється. Різні думки вирують у нього в голові, поки не з’являється одна крамольна. Адже ніхто ні з ким не знайомий, ні Наталя з Вітею, ні Вітя з німцем. Данилка щільно сидить в ізраїльській в’язниці. Все, судячи з листа, будується на винятковому довірі. А чому б мені, думає обиватель, чи не поїхати замість Вітька і не забрати картини, потім продати німцеві і гарненько “наварити”.
Ну а Данилка нехай “мотає” свій законний термін. Однак треба перестрахуватися, робить висновок і обиватель дзвонить до Німеччини.
Я, я, нарюліх! – Радісно відповідає німецький любитель живопису. – Моя готовий айн момент приїхати на – Україна з банківський чек і купити два картина!
Призначивши зустріч німцеві, сімферополець радісно потирає руки. Далі слід дзвінок до Чернігова.
– Я від Данила – друг Вітя, який повинен забрати картини
– Звичайно, звичайно, приїжджайте! – Схвильовано відповідає дівчина.
Все начебто сходиться, – вирішує наш мрійник і збирається в дорогу.
Фінал цього геніального лохотрону
Труснувши свою стратегічну заначку, він витягує дві тисячі доларів і їде до Чернігова. По приїзді знову дзвонить Наташі, і та зустрічає його у себе вдома. Розповідь мнимого Віті про долю Данила викликає у Наталії бурю емоцій. Вона готова допомогти чим завгодно і, звичайно ж, віддати картини. При цьому вона знехотя бере дві тисячі доларів.
Гість тремтячими руками згортає твори мистецтва і швиденько зникає. Опинившись на вулиці з безцінним вантажем, майбутній багач повторно дзвонить до Німеччини. На тому кінці телефонного дроту знову звучить
Я, я! Моя їде на Україну і гроші везе!
Все складається більш ніж вдало. Але тут нашого героя відвідує «шкурна» думка: а чи не мало я з німця євро беру? Поколесивши по місту з цією думкою, наш мрійник заходить до оцінювача – мистецтвознавцю. Довго розглядаючи картини, фахівець робить карколомний висновок про їх ціну, повідомляючи, що картинки ці стоять по 25 гривень за штуку.
Не може бути! – Кричить наш герой.
Але факт залишається фактом. Картини коштують по два з половиною українських червінця і намальовано якимось художником-аматором. Шокований сімферополець кидається на квартиру до Наташі. Однак вона там не живе і ніколи не жила, квартира на пару днів здавалася незнайомим людям.
Мобільний телефон Наталії не відповідає і взагалі не працює.
Усе ще не вірячи в те, що відбувається, наш герой дзвонить до Німеччини.
Але там його на чисто російською мовою відсилають по чисто російській адресою, що складається з трьох букв слов’янського алфавіту.
І тільки тоді наш герой зрештою розуміє, що його кинули. Причому кинули дуже красиво і обачливо.
У міліцію він, звичайно, не йде. Та й що там можна сказати: хотів людей обдурити, а виявився сам, лохом.
Напевно, нашому горе-герою можна поспівчувати і навіть трохи заспокоїти – він не самотній у своєму нещасті. Таких лохів сотні, а може, й тисячі.
Історія створення цього лохотрону
За словами співробітників міліції, «картинний лохотрон» заробив в Україні близько року тому.
Займається цим міжнародна група шахраїв зі зв’язками в Ізраїлі та Німеччині. Схема досить витончена.
Для початку грамотним психологом складаються листи від «потрапили в біду Данило». Штампи на конвертах справжні – ізраїльські. Адреси, куди повинні прийти листи, неіснуючі, правильно вказаний тільки місто.
Далі кур’єр їде по Україні з валізою цих листів і кидає їх у перші-ліпші поштові скриньки в Харкові, Донецьку, Одесі, Сімферополі і т.д. Навіть якщо на листи купуються 10 – 20% адресатів, це вже немало. Потенційних лохів вже чекають декілька дівчаток, наприклад в Чернігові, Луцьку, Хмельницькому.
Схема побудована таким чином, що лохи один з одним не перетинаються. У Німеччині існують декілька підставних телефонів.
За даними оперативників, на такі листи по всій Україні попалося досить багато громадян.
Обороти злочинців вимірюються сотнями тисяч доларів. Взяти шахраїв міліції дуже складно і походу практично неможливо.
По-перше, потерпілі практично ніколи не звертаються в правоохоронні органи.
По-друге, якщо дівчинку схоплять, вона «включить дурня»: «Не знаю, мовляв, якийсь ідіот купив дешеві картини за дві тисячі баксів, це його проблеми».
При хорошому адвокаті дівчинка зніме з себе всі підозри легко.
Так що, дорогі співгромадяни, чужі листи краще не розкривати. А якщо розкрили,
згадайте, що безкоштовний сир буває тільки в мишоловці
