Стару дерев`яну церкву в Іване-Пустому побудували ще в 1775 році. Кажуть, що її привезли із сусіднього села Гермаківки, але точних відомостей немає. В минулому столітті замість гонти її накрили бляхою і встановили меморіальну дошку, як на архітектурній пам`ятці. В сорокових роках минулого століття хотіли побудувати нову церкву, але однієї думки не було. Половина села на південь від господарства Павла Чопика і в центрі хотіла будувати на землі біля старої церкви, яка належала церковній громаді.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
А сусід його Василь Дудка з північної сторони вважав за доцільне будувати церкву біля центральної вулиці. Розпочались проектні роботи, кожна громада робила їх для своєї частини села. В його південній частині була велика родина Бойчуків. Брати Йосип і Григорій мали брата Аксентія, який був ректором духовної семінарії в Станіславові, та взяли на себе обов`язок виконати замовлення на план. Виготовляв його кооператив інженерних робіт. Інженер Іван Філевич 22 березня 1939 року передав план церковному комітету. Другий план виготовив інженер-будівельник Петро Мартюк зі Скали-Подільської, але він не зберігся. За проектом останнього в Іване-Пустому побудовано двоповерхову школу та ряд інших споруд. Варто зазначити, що у Вільхівцях побудована церква така, яка мала бути в Іване-Пустому.
На будівництво почали завозити будівельні матеріали – камінь, вапно, пісок та закупили частину бляхи. Біля центральної вулиці заклали фундамент і звели один метр стіни. Але війна змусила припинити цю роботу. В сімдесятих роках на фундаменті церкви побудували будинок культури. До цього в селі було два клуби – український і польський, але їх спалили. Паламарем у старій церкві в той час був Степан Бойчук, який забрав план церкви додому і зберігав його до кінця життя. Помер він у 1976 році, а документи сховала його дружина Марія. Після її смерті у 1983 році братова Марія, переглядаючи документи в скрині, знайшла його і сказала, щоб спалили, аби не було якої неприємності. Та зять Віктор Овчарук, учитель за фахом, переконував: план не можна спалювати, бо може, він освячений. Він залишився в сім`ї Василя та Марії Тимківих.
У 1990 році парох о. Михайло Смішко і парафіяни вирішили збудувати в селі нову церкву. Створили комітет із п`яти осіб під керівництвом Василя Гурника. Коли постало питання про технічний план, зголосилася сім`я Тимківих, що такий вже є з 1939 року. Щодо нього комітет консультувався в багатьох інстанціях району, області. Збирали кошти не тільки в своєму селі, а й у сусідніх – і розпочали будівництво.
У 1997 році в усій красі постав храм святого Івана Богослова, а поруч – капличка Юди-Тадея та фігура скорботного Ісуса. Саме ця фігура Ісуса, який тримає у долоні плід дитини після аборту, змушує молодих жінок зупинитися і задуматися: чи варто робити аборти? Адже життя дароване нам Богом. До слова, цей унікальний пам`ятник, є єдиним на Тернопіллі.
Записано зі слів краєзнавця, пошуковця, ветерана праці з Іване – Пустого
(нині уже покійного) Григорія Дутки.
