Зустріч з військовим медиком, лікарем-хірургом вищої категорії, доцентом кафедри хірургії, автором і виконавцем пісень Юрієм Футуймою відбулася у бібліотеці Тернопільського медуніверситету 1 жовтня. Захід відвідали студенти-медики, викладачі та зацікавлені тернополяни.
Юрій Футуйма понад два роки служив у зоні бойових дій, навчав військових надавати меддопомогу у перші секунди після поранення. Медик пригадує, як прийняв рішення йти на військову службу.
Перегляньте також:
- Тернополянин рятує життя на фронті: шлях військового медика Дмитра Хоми
- У Тернополі вшанували пам’ять військового медика
Ще до повномасштабного вторгнення, власне ось цей період АТО, мене мучило чому я не там, чому я не можу робити те, що мушу? Психологічний стан на той час неможливо порівняти, неможливо його якось описати. Але таке було наше рішення, ми розуміли, що за нашими спинами наші сім’ї, діти, внуки. І якби ми цього не зробили, то ми б вже не мали України, а лише якийсь новий союз незрозуміло кого, – каже лікар.
Юрій Футуйма став військовим медиком одразу на початку повномасштабної війни. Він потрапив на службу до 105-ї окремої бригади територіальної оборони. Лікар пригадує: тоді бригада тільки формувалася, матеріальна допомога була достатня, проте досвіду та впорядкованості бракувало.
Хлопці почали виїжджати на фронт. На початках тероборона була для захисту свого міста. Але потім все помінялося, бо треба було людей, тероборону об’єднали з ЗСУ, відповідно хлопці пішли вперед не підготовлені, пішли без знань, без медичної підготовки. Ну і фактично почали гинути, – розповідає Юрій Футуйма.
Постало завдання швидко зробити навчальну роту. Юрій Футуйма почав читати лекції побратимам. У результаті вони навчалися накладати турнікет за 20 секунд – а це вміння надзвичайно важливе на війні.
Мені потім телефонували: “Юрій Михайлович, ми врятували життя хлопця! Ми йому поставили турнікет!” Немає більшого для тебе задоволення, ніж те, коли ти врятував життя, – каже медик.
Декілька місяців тому Юрій Футуйма звільнився зі служби за станом здоров’я. Як каже медик, війна змінила його погляди на життя:
У мене тепер зовсім інше бачення на життя. Треба жити сьогоднішнім днем і треба радіти тому життю, тим людям, спілкуватися з дітьми, спілкуватися з внуками. Я тепер по-іншому дивлюся на речі. Просто живи, отримуй задоволення. Я бачив, як гинули хлопці, яких я навчав, молоді хлопці. Ми фотографуємося, розповідаємо, маємо якісь надії, плани коли зустрінемося: Телефоную: “Що там? Де ти?”, а мені кажуть: “Та він загинув вчора…”
Під час війни Юрій Футуйма створив 7 пісень. Текст до однієї з композицій написала однокурсниця:
Коли я ще навчав побратимів у Тернополі, трохи виривався додому і сідав за фортепіано, бо боліло це все. І так народилася пісня “Прилетіли лелеки”, текст до якої написала моя одногрупниця. Ну а потім з’явилася пісня “Перемога” і пішло далі.
Під час зустрічі в бібліотеці медуніверситету військовий медик виконав декілька своїх пісень, а також класику української естради. Зал підспівував. Коли лунала авторська композиція “Прилетіли лелеки”, на екрані показували відеокліп, частину кадрів якого зняв сам автор, перебуваючи в зоні бойових дій, інші кадри надіслали побратими.
Плани на майбутнє великі. Жити, працювати, любити, відпочивати. Але найголовніше моє бажання, щоб в нас був мир, щоб ми могли жити в мирній процвітаючій державі, щоб не гинули наші діти, наші батьки, наші сестри, брати, – говорить Юрій Футуйма.
