“Не нарікайте на долю, а дякуйте Богу”: історія командира бойової машини Володимира

До війська Володимир прийшов під час мобілізації у лютому 2022 року. Попереднього досвіду у військовій справі не мав зовсім, проте завдяки добрій співпраці з побратимами швидко опанував реактивну систему залпового вогню “Вампір”. 

Про це повідомляє 44 окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола.

“Все, що я знаю в артилерії, мене навчили інші мобілізовані офіцери. Мені пощастило в цьому житті, тому що я не маючи жодного бойового досвіду й уявлення, як взагалі функціонує армія, потрапив у колектив, який був зібраний з мобілізованих і культура в нас була побудована на людяності. Звісно, є дисципліна порядку, певна субординація, але головне – є людське розуміння і взаємоповага”, – каже старший солдат.

Сьогодні Володимир має посаду командира бойової машини РСЗВ (реактивної системи залпового вогню). Працює із “Вампіром” чеського виробництва – системою, яка має чимало переваг та дозволяє ефективно знищувати ворожу артилерію на полі бою.

Каже, що головною перевагою цієї артилерійської системи є її можливості щодо руху: пересуватись він може оперативно і по трасі, і по болоті. А швидкість його розгортання в бойових умовах є значно кращою, ніж у радянських систем.

“Швидкість в артилерії – це ключове: від першого пострілу і до завершення виконання завдання. Ця система дає таку перевагу: вона економить хвилини… ті золоті хвилини, які так потрібні! Частково у неї є комп’ютерне управління, тобто, як його називають, ще одні “мізки” (усміхається). Вони дозволяють скоротити час розгортання системи, роботи на ній, її складання та залишення вогневої позиції”, – ділиться військовий.

До служби у війську Володимир працював у різних компаніях у відділах планування. Відповідні базові знання з математики стали в пригоді, адже до роботи на РСЗВ він ще й мав військову посаду топогеодезиста. Та й зрештою аби ефективно виконувати бойову роботу і на “Вампірі”, також потрібно вміти добре додавати і знати, як працювати з кутами, переконаний військовий.

“В армії можна і мавпу навчити, і вона би теж стріляла. Так, потрібно мати базові знання з математики, зокрема геометрії, аби взагалі розуміти, що таке артилерія і карти, як цифри з карти перетворюються на дані в артилерії, як з них з’являються команди для роботи військових, як орієнтуватися в просторі, рахувати кути і куди стріляти, – цього достатньо для роботи на цій машині. Тут варто зазначити, щоб робота артилерії була ефективною, в процес залучені розрахунки аеро-розвідників, РЕР та РЕБ, розрахунок артсистеми та топогеодезистів, а також офіцери, які планують та керують всім процесом. А щоб це все їздило, котилося, крутилося і літало ще потрібно трішки людей”, – сміється Володимир.

Водночас військовий наголошує, що попри жарти насправді розрахункова робота та швидкість в артилерії є визначальними для збереження життя українських військових.

“Від того, як хтось обчислює все для стрільби, рахує і коригує стрільбу, передає дані та розрахунки, залежить наше життя. Так, наше виживання залежить не лише від тих людей, які перебувають безпосередньо на місці біля машини, але й від інших фахівців батареї, які також впливають на час виконання та результати нашої роботи”, – каже військовий.

Принципи роботи в артилерії є однаковими, незалежно від видів військової техніки: чи це реактивні системи залпового вогню, чи гармати, чи зенітні ракетні комплекси. У більшості випадків артилерія працює на полі бою проти ворожої артилерії, тож саме таке вороже озброєння є однією з найбільших загроз у роботі бригади. За останні роки головним викликом для українських артилеристів стало активне використання росією FPV-дронів, які впливають на планування маршрутів бригади, стають додатково загрозою для особового складу тощо.

“Люди у війську готові працювати, ризикувати життям, якщо це допомагає наблизити перемогу. Якщо ми можемо щось зробити, щоби ця перемога настала раніше і ми повернулися до свого звичного життя, то ми готові працювати”, – каже старший солдат.

Бойовий дух у війську підтримують чорний гумор та дружня атмосфера у батареї, каже Володимир. Особливо цінними є також розмови про плани на цивільне життя, згадки про зацікавлення та хобі. Володимир, наприклад, ділиться, що планує повернутись до свого попереднього фаху, проте наголошує, що після війни все може змінитися.

“Світ живе своє життя, і ми тут чимало всього пропускаємо. За час війни з’явилися різні інструменти штучного інтелекту, всілякі чати. А ми ж тут з цим не стикаємось. Та й ринок праці змінюється, тому буде видно, чим будемо займатися, якось адаптуємось”, – ділиться військовий.

Володимир зберігає оптимізм: каже, що за роботу не переживає, бо точно знайде для себе щось нове та цікаве. Переконаний, що передусім після повернення з війська усім військовим важливо буде відпочити та відновити свої сили.

“Кожен, хто на службі в армії, знає, що треба буде приїхати, відпочити, полікуватися, тому що у всіх підсіло здоров’я, а за відпустку його не відновиш. Ми живемо в армії. У нас немає можливості потрапити на вихідні додому чи після закінчення робочого дня, коли можна вдома щось зробити. Немає такого. Ми тут живемо у своєму вакуумі, у своїй бульбашці” – каже старший солдат.

Не забуває наприкінці розмови звернутись і до тих, хто в тилу. Каже, що все після війни зміниться, кожен день вже буде іншим, до чого треба бути готовими. А через кілька годин після інтерв’ю надсилає ще коротке, влучне і щире нагадування для кожного.

“Згадав що цивільним хочу сказати: Якщо ви і ваші рідні живі та здорові, не нарікайте на свою долю і дякуйте Богу кожного дня”, – написав Володимир.