Не миритися з Мамоною

Перші відгуки з Мюнхенської безпекової конференції не додають оптимізму.

З виступу міністра оборони США зрозуміло, що Україна для США явно не в пріоритеті. Це справа Європи, повідомив він, передаючи такий посил від Трампа. Для США пріоритет — Азійсько-Тихоокеанський регіон. Гарантії безпеки України — це справа європейців.

Багато хто з нас у мить позбувся ілюзій.

Все було зрозумілим, навіть публічно, вже 7 років тому після першої зустрічі Трампа і Путлера в Женеві, коли Трамп заявив, що довіряє Путіну більше, ніж усім спецслужбам США.

Все це було зрозуміло під час виборів у США. Все було підтверджено у перші дні та списано на «реформи Маска» — закриття USAID, фактичний розпуск ЦРУ, системну нейтралізацію ФБР, кадрове знецінення Національної розвідки та Міністерства оборони.

Для Трампа цінності, демократія, США як лідер демократичного світу — пустопорожня балаканина. Улюблене його слово — угода, тобто грошова вигода, тобто мамона — найвища цінність. Як говорив герой однієї радянської комедії Паніковський: «Я вас продам, куплю і знову продам, але вже дорожче».

Зрозуміло, що для слави і бажання отримати Нобелівську премію миру йому потрібна мирна угода щодо України. Суверенітет і непорушність її кордонів йому не цікаві. Головне — угода, щоб була, потім премія, а з Путіним якось порішають.

Підлаштовування, запобігання, догоджання Зеленського Трампу — це нічого іншого, як вимолювання особистої індульгенції за спричинене зло і мародерство в Україні. Іронічно цікаво, як скоро він знову спробує нас продати? Ми ж пам’ятаємо Стамбульський змовницький договір, підписаний «новонабутим» громадянином країни Арахамією в присутності Резнікова й Умерова? Лише несприйняття цієї капітуляції українцями унеможливило здачу України.

Пацани, не вийде у вас і цього разу!

Багато хто вирішить, що світ цінностей перетворився на руїну. Впевнено стверджую — ні!

Українці та міжнародні партнери вже третій рік нищать і стримують найбільшого агресора світу, і це попри найбільш корумповану владу серед країн Європи, яку самі ж обрали.

Ми повинні вивчити цей урок. Ми сильні, мусимо бути уважними до свого вибору та здолати своє кумівство й меншовартість.

Європа гуртується та готувалася до «путінсько-трампівського пакту» не один рік. Ми не самі у цій війні, і ми не можемо зрадити європейські нації.

Навіть соціологія постійно повторює, що понад 27% українців — пасіонарії. Ми вам цього не дозволимо.

Депутати, «політики» з туристично-молитовного сніданку, які продовжують витрачати гроші на лобістів у Вашингтоні, — ви там нецікаві, ваші гроші на вітер. Перестаньте клянчити, нічого не отримаєте, лише зганьбитеся до останку.

У світлі рішень і дій адміністрації Трампа постає питання: чи є можливість нашої Перемоги? Моя відповідь — так, безумовно. Але потрібно попрацювати.

По-перше, подолання безладу і мародерства Зеленського та його 5–6 дефективних менеджерів.

По-друге, створення можливостей для розкриття Українського Духу Нації.

По-третє, посилення комунікацій з Європою, Японією та Південною Кореєю. Наша Перемога для них у пріоритеті.

Без Уряду Воєнного Часу нинішня неукраїнська, окупаційна за духом влада цього не те що не зробить — вони не хочуть і не можуть це зробити.

Та, як кажуть в Україні: а Трампа життя поправить.

Геть зневіру! Ми — Українці. Працюємо. Не миримося. Переможемо!

Павло Жебрівський