Найліпше лікарство «від носа» і «від горла» – снігові кучугури
- Опубліковано: Зоряна Биндас
- —
- 9 Січня, 2026 о 23:13
Найліпшим лікарством «від носа» і «від горла» були снігові кучугури. «Мам, ну можна надвір», — дзямали ми, коли село засипало снігом так, що вранці важко було відчинити двері. Сніг дорослі відкидали на купи обабіч стежки, а якщо опади тривали кілька днів, то ті кучугури ставали вищими за нас.
— Я вже здорова!
— І я! Пусти погратися.
— Тільки на пів годинки, і лише попробуйте заслабнути знову. Змерзнете — зразу додому, — казала мама суворо.
Ми швидко одягались. Енергійно віддирали з батарей рукавиці, які напередодні поклали сушитися після покрадськи ліплених сніжок. Затим взувалися у ще вологі чоботи та летіли кидатися снігом і рити тунелі в кучугурах. А потім робили ангеликів — лягаєш на спину, рухаєш руцями вгору-вниз, а коли підіймаєшся, здається, що там відбились крила. Ну і ще квіточку зробити відбитками взуття. А далі можна і сніжки. Снігу налітало повні халяви. Ноги мокрі, з носа булька, але ми товклись в снігу, як паяци. І це тривало ніяких не 30 хвилин. А десь під вечір зі взуттям часом траплялась халепа.
— В мене чобіт їсти хоче! Що я тепер мамі скажу? Треба заліпити, щоб вона не бачила, — чухаєш голову від кусючої шапки.
І потім приходиш додому тихенько, роззуваєшся, кидаєш рукавиці на ту ж батарею. І лізеш на стрих шукати старі чоботи якоїсь з покійних бабусь. Якісь є! Ще торік були великі, а зараз майже добрі. Напхати вати і якраз. Головне, що тримаються купи. Бо сніг знову падає, хто ж завтра всидить в хаті?
Зоряна Биндас
18:57, 8 Січня, 2026
23:05, 6 Січня, 2026
10:43, 6 Січня, 2026