Активісти громадської організації “Народна рада Кременеччини” почали боротьбу із беззаконням ще за часів режиму Януковича і продовжують дотепер. Однак події останніх тижнів у Кременці свідчать, що після Революції Гідності у “нашій” правоохоронній системі не тільки нічого не змінилося, а навпаки, – беззаконня та вседозволеність виявляються з новою силою. Свідченням тому – затримання у вівторок, 26 травня, громадського активіста Віталія Ващенка. Уповноважені представники УБОЗу Рівненського обласного управління внутрішніх справ схопили Віталія просто на вулиці, біля його будинку, насильно затягли в автівку і завезли до Рівного. Діяли вони на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міськрайонного суду і мали доправити активіста на судове засідання, де розглядалося питання про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Причина примусового затримання доволі абсурдна – “злісне ухиляння Віталія Ващенка від співпраці зі слідством”, — адже слідчий суддя перед тим, як задовольнити клопотання прокурора про примусовий привід, мав з’ясувати елементарне – чи є підтвердження того, що активіст насправді ухиляється від слідства? А такого не було…
Перегляньте також:
- Тисяча гривень від держави: аферисти створюють фейкові акаунти
- У Теребовлі тимчасово закриють переправу біля реконструйованого моста
Особиста помста прокурора і короткозорість суду
Справа Віталія Ващенка – відлуння резонансної “сміттєвої люстрації” кременецьких суддів 16 січня 2015 року. Від самого початку склалося враження, що головна мета слідства – заарештувати когось із громадських діячів. Слідство під свій контроль відразу взяв прокурор Кременецького району М.Я. Гібський, в якого є особиста неприязнь до активістів “Народної ради” через те, що вони старалися контролювати його діяльність і не раз публічно і конкретно робили з цього приводу різкі заяви. Про те, що прокурор зробить усе можливе, щоб позбутися настирливих активістів, вони зрозуміли, коли вже наступного дня після люстрації, 17 січня, проти одного з них – Віталія Ващенка – порушили кримінальні провадження аж за трьома статтями ККУ: ч. 2 ст. 296 – хуліганство; ч. 1 ст. 28 – вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією; ч. 2 ст. 377 – погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного.
Остання стаття, зокрема, стосувалася судді Кременецького районного суду Л.Б. Варневич, якій Віталій Ващенко нібито умисно заподіяв тілесні ушкодження. Однак у матеріалах справи нема ані медично-експертних оцінок про спричинення тілесних ушкоджень, ані заяви так званої потерпілої до міліції взагалі. Це було перше порушення. Але на цьому прокурор не зупинився. Задля обтяжуючих обставин і суворішого вироку в залі судового засідання він також заявив, що на той час в активіста вже були дві судимості і що на його утриманні немає неповнолітніх дітей.
– Ні перше, ні друге не відповідає дійсності, – стверджує Віталій. – А це тільки, знову ж таки, засвідчує про упереджене ставлення прокурора до справи через мою громадянську позицію.
Спочатку справу розглядали у Тернопільському міськрайонному суді, де Віталієві винесли вирок – два місяці домашнього арешту. Потім, нібито задля об’єктивності слідства, справу передали до сусідньої Рівненської області. Але за два місяці перебування Віталія Ващенка під домашнім арештом рівненські міліціянти не провели жодних слідчих дій, не опитали нікого із свідків тих подій… А 19 березня, в останній день закінчення терміну домашнього арешту, до Віталія зателефонували з міліції і повідомили, що того ж дня, о 16 год., відбудеться суд, на якому розглядатиметься клопотання про утримання активіста під вартою.
– Мене це неабияк здивувало, – каже Віталій. – Мало того, що до мене ніхто не мав діла два місяці, то слідчі ще й “забули”, що про таке повідомляється за три дні до суду. Звісно, я не поїхав і мав на це повне право. Я продовжував займатися громадською діяльністю, від мене не вимагали ні пояснень, ні документів, ні свідчень… І тут 22 травня, як ми вже дізналися згодом, слідчий суддя Рівненського міськрайонного суду виніс рішення про примусовий привід мене до судової зали. Тут теж не обійшлося без порушень, адже слідчий суддя перед тим, як задовольнити клопотання прокурора про примусовий привід, мав переконатися, що є підтвердження того, що я ухиляюся від слідства, а такого не було…
Замість пояснень – кулаки і кайданки
Якось вранці, за кілька днів до затримання, до Віталія зателефонував старший слідчий Рівненського обласного управління боротьби з організованою злочинністю І.В. Самолюк, що передасть йому повістку до суду. Оскільки чоловіка вдома не було, а слідчий чекати не хотів, то сказав Віталієві по телефону, що залишає повістку в огорожі, хоча, за законом, мав би вручити її активістові особисто в руки.
– Я приїхав додому пізно ввечері, посвітив ліхтариком, але повістки не знайшов, – розповідає Віталій. – Подумав, що всяке буває, мій будинок – біля вулиці, бігають діти, може, хтось витяг, може, вітер відніс…
26 травня, нічого не підозрюючи, Віталій повертався додому від знайомого, якому допомагав заливати бетон під огорожу. На вулиці побачив шістьох чоловіків – чотирьох у цивільному і двох у чорній формі без жодних розпізнавальних знаків. “Доброго дня! Можна вас?” – почув від незнайомця і призупинив автівку. Один із незнайомців підбіг до Віталія, схопив його за руку і почав силоміць витягувати з машини, інший вдарив в обличчя.
– Я не відразу зрозумів, що відбувається, – пригадує активіст, – адже вони навіть не представилися, не зачитали ухвали суду, не пояснили причини затримання. Коли я вийшов з машини, мене почали шарпати, вдарили кілька разів в обличчя, а потім затягли в міліцейську автівку і повезли до Рівного. Дорогою я кілька разів нагадував їм, що посеред вулиці залишився мій фургон, який загородив проїзд, до того ж він відчинений, а там гроші – 15 тис. грн. – і документи. (До речі, поки машина стояла без нагляду, гроші вкрали, наразі за цим фактом порушено кримінальне провадження – авт.)
«Свавілля і відчуття вседозволеності вже не дивують…»
Коли Віталія доправили до міліцейського відділку, він відразу повідомив, що його побили, і вказав, хто це зробив. Звісно, на його слова ніхто не звернув уваги, а лише окинули зухвало-насмішливим поглядом. У кабінеті до Віталія приставили міліціянта з автоматом, який охороняв його, наче він особливо небезпечний злочинець. Під охороною і у кайданках активіст просидів три години. У судовій залі все відбувалося теж не менш “цікаво”. Віталія затримали об 11-ій ранку, а розгляд справи почався о 5-ій вечора.
– Мені надали державного адвоката, – розповідає активіст, – але я написав відмову, адже слідству відомо, що у мене є адвокат ще від січня. Не сумніваюся, це все робилося задля того, щоб мій адвокат не потрапив на судове засідання, і прокурор тоді міг би зробити так, щоб суд задовольнив його клопотання про утримання мене під вартою.
За словами Віталія, основним “аргументом” у сторони обвинувачення було фото запханої в паркан біля його будинку повістки. Цим прокурор Рівненської області С.О. Тимощук і мотивував “злісне ухиляння від явки до слідчого”. А тим часом на підтримку Віталія під стінами Рівненського міськрайонного суду зібралися активісти “Народної ради”, “Правого сектора” та “Трудової солідарності”. Вони вимагали справедливого і законного рішення і відступати не збиралися. Врешті-решт суддя пішов на компроміс і оголосив Віталієві Ващенку вердикт – домашній арешт до 17 червня.
– Після суду мене забрали до відділку міліції, – продовжує Віталій. – І тут я знову зіткнувся із свавіллям. Коли мені повертали вилучені під час затримання речі, слідчий відмовився повернути мої гроші – 5100 грн. Він сказав, що ці кошти віддадуть кременецькій судді Л. Варневич відповідно до її нібито цивільного позову про моральну компенсацію. Але ж це абсурд: ні рішення суду, ні позову немає, а гроші вилучають!!! Лише після того, коли я попередив, що вся “група підтримки” від суду перейде до міліції, слідчий комусь зателефонував і мені повернули гроші. Я не можу збагнути такого свавілля і “бєспрєдєлу”, це просто не вкладається в голові. Ніби була Революція Гідності, вигнали Януковича, обрали нову владу, але в країні нічого не змінилося ні в прокуратурі, ні в судах, ні в міліції. Хоча ні, – змінилося. На гірше. За Януковича боротися із свавіллям і беззаконням було навіть легше, ніж тепер…
Від редакції. Ось такої би “приті” нашим “доблесним” правоохоронцям при затриманні, скажімо, бандпосібника Януковича Сергія Клюєва, який, як стало відомо, вже з України втік або свідомо випустили за гроші. Та де там… Схоже, нова банда, яка прийшла до влади на крові Майдану, так боїться того Майдану і так хоче зберегтися, що в своїх страхах дійшла до параної: одних патріотів, щоб не перешкоджали красти і наживатися, відправляє на східний фронт, інших, хто потенційно може протестувати і виступати, – переслідує.
Ірина КОШІЛЬ
