У печері Вертеба під час археологічної експедиції знайдено фігурку жінки часів Трипільської культури, – пише “Терен”.
Перегляньте також:
– Ось вона, подивіться – директор Борщівського обласного краєзнавчого музею, історик, археолог Михайло Сохацький кладе на долоню жіночу фігурку із глини. Їй – понад 5 тисяч років, але гляньте, як збереглася, які тонкі обриси! – емоційно каже археолог.
За його словами, у подібних знахідках, різних за стилем і формою жіночих зображеннях, трипільці, очевидно, втілювали образи шанованих божеств, які уособлюють у землеробсько-скотарських племен ідею родючості і загального добробуту. Трипільці залишили нам у спадок багато невеличких жіночих фігурок. Вони зображали богинь родючості голими й наносили на їхні тіла особливі символічні знаки. Часто на місці грудей богинь накреслювалася подвійна спіраль. На животі або на лоні малювався ромб, перехрещений на чотири долі. У кожну клітинку втискали по одній хлібній зернині. Грудна спіраль є небесним символом: хмара — блискавка, що надсилає на землю молоко-сім’я-дощ. Ромб зі злаками уособлює зоране та засіяне поле. Це також родюче місце богині, плід у її лоні.
Поєднання обох символів означає шлюб стихій Неба і Землі. Крім цього, на стегнах, боках і сідницях усіх трипільських фігурок зроблені навскісні та спіральні подряпини. Вони виражають символ захисту родючості. Подібні «ієрогліфи» наносилися не лише на статуетки, а й на тіла справжніх трипільських жінок, які залюбки татуювали себе. Характерно, що трипільські жіночі статуетки неймовірно еротичні — з усіма нюансами, подробицями і принадами жіночого тіла. Судячи зі статуеток, на ранніх етапах свого розвитку ідеалом жіночої краси трипільці вважали панянок з невеличкими персами й неймовірно пишними стегнами.
Були і стилізовані фігурки без ніг – вони закінчувалися клином. Ці клини встромлялися в якийсь п’єдестал, чи спеціальний отвір. Деякі жіночі голівки таких фігурок нагадували голову сови. Виявляється, є ще й інші типи фігурок – більш реалістична жіноча фігура, вже з позначеними, але не до кінця доведеними ногами, яку, власне, і було знайдено у Вертебі. Існують і фігурки сидячих жінок. Вірогідно, їхнє призначення – ритуальне і пов’язане воно з культом жінки. А ось дослідниця Трипільської культури Наталія Бурдо узагалі виділила близько двадцяти типів такої трипільської пластики.
У цьому переліку – стояча випрямлена або нахилена вперед жіноча фігура, іноді з руками, складеними в певному жесті, сидяча відхилена назад фігура, образ вагітної, фігура з ледь відкинутою головою, реалістичними рисами в моделюванні обличчя, фігура із зачіскою з довгого волосся на спині. Є і трипільські «мадонни» і «оранти», «дволикі» богині, богині-корови, богині-птахи. Яке ж призначення цих фігур? Це також залишається для нас загадкою. Чи це були “дитячі іграшки”, чи, може, культові фігурки, які закладалися у фундамент з ціллю оборонити себе від злих духів? Жодна з цих теорій точно не доведена, тому сказати тут просто нічого.
– Жіноча фігурка – не єдина знахідка, яка поповнила фонди музею під час цьогорічної археологічної експедиції, – продовжує Михайло Сохацький. – Цього року з нами працювали студенти антропологічного факультет Вісконського університету, що у місті Ошкош та одного із університетів штату Мічиган. Чим нам це нам корисно? Тим, що люди хочуть не тільки опрацьвавувати знайдений матеріал – давні кістки, але й беруть безпосередню участь в археологічних дослідженнях. Вони розчишають підземні ходи в печері, виносять землю, виконують усі роботи, що і ми. А це для нас неабияка допомога.
Цього року у нас працювало 25 стажерів і два дорослих антропологи із США. Вони вивчають давні кістки людей, тварин, роблять відповідні дослідження. По суті, це – біоархеологи. Тобто вивчають скільки, скажімо у знайденій кістці тих чи інших хімічних елементів. Який же результат? Як на мене, дуже цікавий. Розкопки проводили у двох місцях Вертеби – при вході і в досить віддаленому місці. І ось, при головному вході у печеру було знайдено такі речі, які ми ще досі не бачили. По перше, ми знайшли місце, де трипільці обробляли кремінь. А це дуже рідкісна знахідка для Вертеби. Там знайдено цікаві артефакти – добре збережені сліди вогнищ, давні лежанки, на яких відпочивали трипільці, попередньо їх нагріваючи.
Ми навіть знайшли хід, який спеціально було прокладено на поверхню, щоб туди виходив дим. Крім жіночих фігурок, знайшли і фігурки тварин і, вперше, фігурку птаха, очевидно, з усього, це – качка. Знайдено і крем’яні знаряддя праці, емальований посуд – миски, оригінальні кубки, частини мотик з оленячого рогу, якими трипільці обробляли землю, із сподіванням на врожай. Про це свідчать і знайдені давні зернотерки, якими розтирали зерно на муку, – розповідає археолог.
За його словами, Вертеба – це своєрідне сховище трипільців, куди вони втікали від тієї чи іншої небезпеки і брали з собою сюди різні, потрібні їм предмети. Досліджено, що в печері вони перебували упродовж 500 років. Тому стільки тут залишків цієї матеріальної культури трипільців, якої ми маємо можливість торкнутися і досліджувати їх.
– Антрополог, біолог Джордан Карстен із США , який працював ще вісім років тому у Вертебі, тепер щороку надсилає сюди, на стажування, своїх студентів. Така обставина дуже важлива, адже носії Трипільської культури жили на величезній території – від румунських Карпат до Дніпра, аж до лівого берега.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виставка «Теплі акорди»: фантастичне валяння вовни від Тетяни Охрицької
Але майже ніде не зустрічається залишки їхніх кісток. Тому важко говорити про носіїв цієї культури – скільки років вони жили, як проходило їхнє життя, який середній вік їх був, як вони харчувалися, чим переважно хворіли і тому подібне. Ось чому так важливо досліджувати кістки трипільців. Тому цим і зацікавилися генетики, особливо ті, які досліджують генетичну історію давніх народів. Вони взяли проби з цих кісток і передадуть в одну із лабораторій у Дубліні, – каже Михайло Сохацький.
А ще археолог розповів, що ніде у світі поховань трипільців не знаходять. Ось і в Борщівському районі, де біля села Більче Золоте знаходиться печера Вертеба, археологи зафіксували понад сто поселень цих давніх хліборобів, але жодного їхнього цвинтаря поки що не знайдено. Це – ще одна загадка трипільців. Куди дівались тіла померлих – чи їх спалювали і попіл десь розвіювали? – ніхто точно не знає. Тому такий інтерес у археологів, антропологів викликає кожен трипільський артефакт, особливо – останки людей.
Нині в Україні досліджено понад дві тисячі трипільських поселень, могильників і курганів. На сьогодні відомо близько тридцяти трипільських давніх міст. Але є тільки одна у світі печера, де сконцентровані і рештки трипільців, і їхні речі. Це – печера Вертеба, де майже кожного археологічного сезону археологи знаходять унікальні речі, які поступово розкривають перед нами завісу таємничості трипільського світу.
