На Тернопільщині засуджені та ув’язнені вшанували пам’ять жертв Чорнобиля
Страшний скрипаль узяв уже смичок,
Він буде грати реквієм річок.
Хто вдарив землю в сонячне сплетіння,
Хто спричинив конвульсії стихій?
Я чую увертюру апокаліпсису
О. Костенко
26 квітня 2015 року засуджені та ув’язнені установ виконання покарань управління ДПтС України в Тернопільській області вшанували пам’ять жертв Чорнобиля.
Минуло 29 років, але ми не забули про страшну трагедію. Наслідки Чорнобиля – найбільшої в історії людства техногенної катастрофи ще довго відчуватимуть сучасники і прийдешні покоління. Викиди в атмосферу значної кількості радіоактивних речовин, забруднення повітря, вод, загроза здоров’ю десятків і сотень тисяч людей – такі є результати аварії на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року.
В цей день співробітниками соціально-виховної та психологічної служби Чортківської установи виконання покарань (№ 26) засудженим, які відбувають покарання у господарській обслузі було прочитано лекцію на тему: «Чорнобиль – наш важкий біль».
Після лекції капеланом Чортківської установи виконання покарань (№ 26) о. Євгеном Гаврилишиним та священиком Домініканського Ордену Томашем Словінським було відправлено панахиду за загиблими у цій страшній трагедії та запалено свічки пам’яті.
Засуджені Збаразької виправної колонії управління ДПтС України в Тернопільській області (№ 63) організували вечір пам’яті жертв Чорнобильської трагедії. Жінки ділилися інформацією про події радіаційної весни, декламували вірші, представляли плакати – «Чорнобиль сьогодні».
Пам’ять про загиблих і померлих внаслідок аварії вшанували хвилиною мовчання.
Вечір завершився показом документального фільму про Чорнобильську АЕС зі зворушливими кадрами ліквідації катастрофи.
В Копичинській виправній колонії (№ 112) для засуджених було продемонстровано фільм, якій переніс їх у квітень 1986 року і зробив свідками тих страшних подій. Після перегляду фільму засуджені хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих.
Сліди Чорнобильської катастрофи лишаються, та ми всі доземно вклоняємось, і безмежно вдячні тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати пам’ять про всенародний подвиг, що не зітреться ніколи з історії людської, не згасне у віках.