Житель Завалова, що на Підгаєччині, Євген Кіцик знайшов гриба-гіганта, який заважив 1,2 кг. Будинок Євгена Марковича недалеко від лісу, тому він частий учасник «тихого полювання». І хоча літа вже не дозволяють ходити за грибами далеко, та чоловік зізнається, що майже ніколи далеко й не ходив.
Про незвичну знахідку повідомляє Сільський Господар.
Перегляньте також:
- На Кременеччині знайшли гриба вагою півтора кілограма
- Одинадцять відер: на Тернопільщині досвідченого грибника здивував лісовий «урожай»
— Ми віддавна ходимо по гриби в урочище Мокре. Тиждень тому якраз випали дощі, потім кілька днів була тепла погода, от я й вирішив пройтися, пошукати щастя, —розповідає Євген Маркович. — Вже думав, що не знайду нічого і треба повертатися додому, але ще підняв гілку куща, а боровик наче дивиться на мене, чекає…
Грибів цьогоріч небагато
Взагалі цього року не грибний сезон. Боровики дуже люблять вогкість і тепло та при цьому не переносять посуху. А 2024-ий якраз посушливий. Загалом же грибні роки бувають кілька разів на десятиліття, зазвичай, на 10 років припадає 2—4 грибні.
Тривалий час вважали, що грибний рік обіцяє швидку війну. Наприклад, у Карпатах найбільш врожайними були 1939 і 1941 роки. Природа ніби сама давала шанс підготуватися до біди. Однак, і після II Світової бували дуже грибні роки. Але війни, на щастя, не було.
Правда, небувалий урожай грибів було зафіксовано і в 2022-му. У Карпатах старший чоловік Юрій Пліхтяк знайшов 83 білих гриби на одній галявині. Зізнався, що за все своє життя ще такого не бачив: «Скільки жив — ще такого не бачив! Це — не до добра, кажуть старші люди. Напевно, ця війна ще буде довго!»…
«Якщо грибівно — то й хлібівно»
Як відомо, природа насправді ніяк не може віщувати війну, отже й гриби пов’язувати з бідою не варто. А от із чим можна, то це із хлібом. Прислів’я каже: «Якщо грибівно — то й хлібівно». І справді, грибні роки славляться хорошим урожаєм і жита-пшениці, та пов’язано це, швидше за все, з тією ж погодою.
Євген Кіцик теж не вірить у загрозливі прикмети. Навпаки, найбільший у своєму житті урожай грибів він назбирав у щасливий для себе рік:
— Пам’ятаю, як нині. Це був 1968 рік, коли я одружився… То було вже після весілля. Ми з дружиною зранку пішли по гриби, назбирали дві сумки і відвезли їх мамі до Підгаєць. Повернулися до Завалова і після обіду знову пішли в ліс та ще назбирали дві сумки. Вже для себе. Просто були дуже сильні гриби.
Взагалі то Завалів — це край лісів, а отже, й грибів. І навіть у найскупіші роки тут мають до Святої вечері жменьку сушених запашних смаколиків. От і гриб-гігант залишився лише спогадом на світлині, бо вже засушений і чекає на святвечір, коли до Євгена Марковича приїдуть діти й онучата.
