Неоготичний храм Матері Божої Неустанної Помочі в селі Сороцьке, Теребовлянського району – мовчазний свідок минулого. Захований у тіні дерев, він стоїть ніби на межі забуття. Старі, покручені гілки, що тягнуться до неба, створюють враження мовчазної молитви, а говірке сімейство граків додає пейзажу містичних барв.
Як повідомляє портал Україна Інкогніта, на початку ХХ століття, у 1902–1907 роках, за ініціативою заможного шляхетського роду Баворовських, на землях їхнього маєтку з’явився величний храм, спроектований архітектором Міхалом Ковальчуком. Граф Міхал Віктор Баворовський та графиня Марія Северина Дунін-Борковська, прикрасили фасад споруди фамільними гербами – «Прус ІІ» (Баворовських) та «Лебідь» (Дунін-Борковських).
Перегляньте також:
- На фронті загинув молодий Герой з Теребовлянщини Назарій Богуш
- Теребовлянщина втратила Героя Романа Мельника
Зведення храму тривало близько п’яти років, проте його внутрішнє оздоблення було завершено лише у 1939 році. Однак, насолодитися плодами багаторічної праці парафіянам не вдалося. Друга світова війна, що розпочалася того ж року, та подальші історичні перипетії перервали мирне життя громади. Восени 1944 року радянські окупанти закрили костел.
Післявоєнна історія костелу – це сумна хроніка руйнації та втрат. Його перетворили на господарський об’єкт, спочатку на зерносховище, а згодом на склад хімічних речовин. Аби забезпечити доступ вантажівок всередину святині, частину східної стіни зруйнували та встановили ворота. Кульмінацією трагедії розтягнутої в часі, стала пожежа, яка знищила унікальні вітражі французьких майстрів близько двадцяти років тому.
Сьогодні храм поступово руйнується, і будь-якої надії, що ситуація зміниться, – немає. Римо-католиків у селі не залишилося, віряни УГКЦ мають свою, не менш цікаву Покровську церкву. Незважаючи на спроби прибрати приміщення, масштаб руйнувань настільки значний, що подальша доля святині залишається під великим питанням.
Село Зозулинці на Тернопільщині вабить прочан з усієї України
