На Харківщині загинув військовий з Шумщини Олександр Тихонюк

 25 вересня Романове Село провело в останню дорогу свого Героя — Олександра Дмитровича Тихонюка.

Від самого в’їзду в село люди стояли обабіч дороги, щоб зустріти його. Зі схиленими головами, квітами, сльозами в очах. Чекали того, кого ще так недавно знали живим, усміхненим, привітним. А сьогодні зустрічали його востаннє.

Олександр загинув на 53-му році життя, виконуючи свій військовий обов’язок, захищаючи Україну.

Він народився у Малих Загайцях на Шумщині, у багатодітній сім’ї. Вивчився на водія, служив в армії, згодом створив власну сім’ю. П’ятнадцять років тому переїхав із Малих Загайців до Романового Села, до сестри Зої. Тут прожив останні роки свого життя. Тут його знали, тут його чекали. І саме сюди сьогодні він повернувся назавжди.

Коли прийшла  війна, Олександр пішов захищати Україну. Воював на Лиманському напрямку, де був поранений і отримав контузії. Пройшов лікування та реабілітацію — і знову повернувся на фронт.

Його шлях привів на Харківщину, в Ізюмський район. Там, під  час обстрілу, життя Олександра обірвалося.

25 вересня його проводжали в останню дорогу рідні, друзі, односельці, побратими, усі, кому болить ця втрата. Мати, дружина Аліна, донька Даруся, сини Костя, Сергій, Вадим і Радіон, сестри, брати та всі рідні, для яких сьогоднішній день назавжди залишиться днем великого болю. Він був хорошим сином, чоловіком, батьком, братом. Людиною, яку згадують із теплом. І майже кожен, хто знав Олександра, сьогодні згадує його усмішку — привітну, щиру, по-доброму щасливу.

Олександр житиме у серцях рідних, у спогадах друзів…

Вічна і світла пам’ять Олександру Тихонюку.

Герої не вмирають.

Родина жила надією понад два роки: стало відомо про загибель захисника з Гусятинщини