Згоріли заживо, обіймаючи одна одну: Історія мами та доньки, яких вбила російська ракета у Тернополі
- Опубліковано: Марта Сахно
- —
- 27 Лютого, 2026 о 08:19
19 листопада 2025 року назавжди залишиться чорною датою для Тернополя. Серед десятків життів, обірваних російською атакою, історія маленької Амелії Гжесько та її мами Оксани вражає своєю нещадністю. Вони загинули у власному помешканні, яке за лічені хвилини перетворилося на вогняну пастку.
Про трагедію розповіла платформа «Меморіал: вбиті росією» зі слів бабусі дівчинки — Галини Дохтор.
Перегляньте також:
- Допомога від Тернопільської міської ради постраждалим від ракетної атаки: що отримали тернополяни
- Історія про невіруючу жінку, яка отримала зцілення від онкології уві сні з милості Бога
Дитина двох країн
Амелія народилася в польському місті Жари і мала польське громадянство. Ще немовлям вона приїхала з мамою до Тернополя. Поки Оксана працювала за кордоном, щоб забезпечити майбутнє доньки, дівчинкою опікувалися бабуся з дідусем.
Лише у 2025 році Оксана остаточно повернулася в Україну, щоб бути поруч із дитиною. Вони мріяли про спокійне життя вдома, але їхнє помешкання в багатоповерхівці на вулиці 15 Квітня стало місцем їхньої загибелі.
Мама та донька у Тернополі згоріли заживо, обіймаючи одна одну
«Мамо, ми душимося»: останні хвилини
Напередодні обстрілу бабуся Галина привела Амелію зі школи та дочекалася доньку з роботи. Ніхто не знав, що це їхня остання зустріч. Вранці, коли почалася атака «шахедів», Оксана встигла зателефонувати батькам.
“Сказала, що в них дуже страшно, що вони з Амелькою вже вдягнулися і зібралися йти в укриття. Після 7:00 вона знову зателефонувала: “Мамо, тато, ми душимося, двері заклинило, не можемо вийти”, — згадує Галина Дохтор.
Дідусь Амелії кинувся на допомогу, але двір уже був заповнений загиблими, а будинок охоплений вогнем. Рятувальники знайшли маму й доньку лише після 10:00. Вони лежали в коридорі, міцно обнявшись. Оксану ідентифікували за натільним хрестиком із камінчиком.
Маленька художниця, яку любили всі
Амелії було лише 8 років. Вона була надзвичайно творчою дитиною:
- Малювання: Ходила на гурток і створювала яскраві світи на папері.
- Танці та вірші: Завжди була зіркою шкільних свят.
- Навчання: Додатково вивчала англійську мову та мала багато друзів.
Бабуся згадує її як дуже веселу дівчинку, яку любили в усьому будинку та школі. В Амелії залишилися батько, старший брат, бабусі та дідусь, для яких життя тепер розділилося на «до» та «після».
Польща почала розслідування загибелі 7-річної Амелії внаслідок ракетного обстрілу Тернополя
