«Мрію дожити до перемоги»: на Тернопільщині ветеранка ОУН-УПА Катерина Себій відзначає 99 років
- Опубліковано: Марта Сахно
- —
- 12 Грудня, 2025 о 22:47
На Тернопільщині 99-річна ветеранка ОУН-УПА Катерина Себій відсвяткувала день народження разом із працівниками Червоного Хреста
У селі Залісся Іване-Пустенської громади сьогодні відзначили особливу подію — 99-й день народження Катерини Себій, найстаршої бенефіціарки Українського Червоного Хреста на Тернопільщині. Жінка мешкає самотньо, а вже чотири роки поруч із нею — соціальна працівниця напряму «Догляд вдома» Надія Чернець, яка допомагає пані Катерині в усьому необхідному.
Перегляньте також:
- У Тернополі запрацював новий центр реабілітації для дітей та підлітків
- Український Червоний Хрест на Тернопільщині прозвітував за 5 років роботи
Працівники Червоного Хреста приїхали привітати іменинницю з квітами та тортом, створивши для неї справжнє домашнє свято. Жінка щиро дякувала за увагу й підтримку та не стримувала емоцій, згадуючи пережите.
Життєвий шлях Катерини Павлівни сповнений болю й випробувань. У травні 1945 року в Чортківській в’язниці після жорстоких катувань енкаведистів загинув її батько. Уже через місяць 19-річну Катерину арештували за допомогу українським повстанцям і депортували до Сибіру. Там вона працювала в шахті, на лісоповалі та виконувала найважчу фізичну роботу.
Після десяти років заслання вона не мала змоги одразу повернутися додому. У Комі зустріла українця Федора, який теж перебував на висилці. Одружившись, подружжя вирушило в Україну — до матері Катерини.
У рідному селі на жінку чекали роки виснажливої праці в колгоспі та переслідування для її чоловіка, який після травми не міг працювати. Федір прожив недовго, залишивши Катерину з матір’ю та трьома дітьми.
Попри всі труднощі, пані Катерина й сьогодні зберігає ясний розум, самостійно пересувається та веде господарство у старій прадідівській хаті. Вона з любов’ю показує мамині вишивки — рушники, подушки та скатертини, які нагадують про родинну історію.
Діти іменинниці проживають у Тернополі та на Буковині, має вона й четверо онуків і двох правнуків, які через віддаленість рідко можуть приїхати.
«Щодня молюся за всіх, хто зараз у ЗСУ, бо добре знаю, що таке війна. Моя найбільша мрія — дожити до перемоги України», — каже пані Катерина.
Працівники Червоного Хреста бажають своїй підопічній міцного здоров’я, тепла й багато Божої благодаті. Вона — жива сторінка нашої історії та приклад незламності для всіх.
Коментарі
