“Лялькове диво” у Збаражі: мотанки як символ пам’яті, сили і незламності України
- Опубліковано: Новини Тернопільщини
- —
- 25 Листопада, 2025 о 13:15
21 листопада у виставковому залі монастиря сс. Феліціянок м. Збараж відбулося відкриття виставки «Лялькове диво» – авторських робіт Олени Хмельницької, методиста комунальної установи «Рубіжанський міський Центр туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді», талановитої майстрині, активної волонтерки, керівника громадської організації «Воїни Світла. Рубіжне».
Народилася Олена Петрівна у місті Рубіжному на Луганщині. Усе її свідоме життя було присвячене формуванню у молоді любові до рідної землі, історії, традицій і звичаїв українського народу. Особливу увагу вона приділяє національно-патріотичному вихованню, активно співпрацює з волонтерськими, громадськими та молодіжними організаціями Луганщини й України.
Перегляньте також:
З початком російсько-української війни у 2014 році Олена Петрівна активно займається волонтерською діяльністю, залучаючи до неї молодь. Вона ініціювала низку благодійних акцій, серед яких «З добром у серці», «Подарунок для захисниці», «Подаруй тепло воїну», «Батьківська турбота». Після вимушеної евакуації з окупованого Рубіжного продовжила свою діяльність на Тернопільщині, де реалізує проєкт «Воїни світла», спрямований на психологічну реабілітацію та соціальну реінтеграцію військових і постраждалих від війни. Вона організовує арт-терапевтичні майстер-класи, виставки, фотовиставки, облаштовує арт-простори в медичних закладах області.
Особливе місце у творчості майстрині посідають стилізовані ляльки-мотанки – сакральні обереги, які вона виготовляє разом зі своїми вихованцями. Ще в Рубіжному було створено колекцію з понад 150 ляльок, що експонувалася в Україні та за кордоном, а вироби дарувалися до Польщі, Німеччини, Канади, Японії. Як наголошує мисткиня, кожна мотанка створюється у нічній тиші як своєрідний обряд, наповнений енергією, думками й побажаннями.
У творчості Олени гармонійно поєднуються традиції Сходу й Заходу України: вишиті елементи виготовляють народні умільці Тернопільщини, а майстриня з Луганщини вдихає в них нове життя, формуючи цілісний мистецький образ.
На виставці у Збаражі представлено 48 ляльок, кожна з яких має власну історію та символіку.
Серед представлених робіт особливу увагу відвідувачів привертали окремі ляльки, кожна з яких стала не лише мистецьким витвором, а й глибоким символічним образом сучасної України.
Найбільше запам’яталася лялька-Рубіжаночка з прапором у руках та м’якою іграшкою поруч – маленьким бабаком, одягнутим у бронежилет і каску. Цей образ поєднав у собі дитячу безпосередність і гірку реальність війни, ставши зворушливим уособленням рідного для майстрині міста.
Не менш промовистою є лялька-господиня, що тримає в руках серп і колоски пшениці – символи праці, родючості та незламного зв’язку українця із землею. Народну жіночність і локальну ідентичність втілює «Збаразька красуня», ідея створення якої зародилася саме у Збаражі, а рукави її сорочки вишила мешканка міста.
Глибоко емоційним є образ ляльки-Лисиче, присвяченої місту Лисичанськ. Біля неї розміщена м’яка іграшка – лисичка, символ міста, що сьогодні асоціюється із болем втрати та водночас надією на повернення.
Особливе враження справляє і лялька-Янгол, одяг якої прикрашений розписами з тваринками, що нагадують наївно-фантазійні, яскраві та символічні світи Марії Приймаченко. Цей образ сприймається як духовний охоронець і промінь світла серед темряви війни.
Серія тематичних ляльок – «Волонтерка», «Захисниця», «Джавеліна та Саламандра», «Кікімора», «Миколаївська краса», «Леопардовий тренд» – має свою унікальну історію. Вони присвячені конкретним подіям російсько-української війни, героям спротиву, сучасним реаліям боротьби та незламності українського народу.
Ці образи не лише зворушують, а й змушують замислитися. Вони формують своєрідну візуальну хроніку війни, де лялька стає голосом пам’яті, болю і водночас віри у перемогу.
Особливо символічним стало відкриття виставки в день жалоби, оголошений у Тернополі після ракетного удару по місту. У цій тиші мотанки зазвучали по-особливому – як тихі хранителі пам’яті, як символи незламності, жіночої сили та духовного опору нації.
Ці ляльки – не просто витвори декоративного мистецтва. Вони – образ України: пораненої, але гордої; змученої, але нескореної. Як обереги, вони уособлюють віру у Перемогу, Мир і відродження.
Виставка «Лялькове Диво» – це простір тиші, глибоких сенсів і внутрішнього світла. Це емоційний діалог між традицією та сучасністю, між болем і надією, між пам’яттю та майбутнім.
Наталія Ганусевич
НЗ «Замки Тернопілля»
Коментарі
