Після тривалого періоду невизначеності, Монастирищина нарешті провела в останню путь свого сина, Станіслава Дишливенка. Понад рік родина і вся громада плекали надію, але, на жаль, вона не справдилася.
“Війна, ніби безкінечною чорною смугою, пролягла по нашій громаді. Стільки болю і страждань, стільки понівечених доль, загублених світів, історій, стертих у пил надій… Сьогодні вчергове наш синьо-жовтий стяг приспущений та оповитий чорною стрічкою. Ми проводжали в останню дорогу нашого Героя – Станіслава Миколайовича Дишливенка. Всі чекали на Захисника з Прапором та Перемогою, живого й неушкодженого. Всі до останнього надіялись, що живий… На жаль, Станіслав Дишливенко повернувся додому «на щиті». Заради родини, громади, країни він боровся щодня, щохвилини, протистоячи ворогу до останнього подиху. Був хоробрим Воїном, який прагнув Миру Україні і смертю хоробрих поліг на полі бою російсько-української війни”, – висловилися на Facebook-сторінці Монастирищенської міської ради.
Життя Станіслава Дишливенка розпочалося в мальовничому селі Коритня. Закінчивши в 1996 році дев’ять класів місцевої школи, він вирішив пов’язати своє життя із землеробством і вступив до Тальянківського державного технікуму. Здобувши спеціальність зоотехніка у 2000 році, Станіслав віддав свій борг Батьківщині, прослуживши два роки в лавах Збройних Сил України.
Перегляньте також:
- Як український БПЛА Shark допомагає наближати перемогу
- Тернопіль для ЗСУ: нові безпілотники для розвідки 83-го батальйону
Після строкової служби, чоловік працював простим механізатором у колгоспі. Після цього його доля закинула у котельню місцевої школи. Та справжній поворот у житті стався з переїздом до Києва. Наступні одинадцять років він провів за кермом вантажівки в ТОВ “АгроВет Атлантик”, долаючи тисячі кілометрів українськими дорогами.
Восени 2022 року Станіслав пішов служити до ЗСУ. Він був старшим стрільцем-оператором 2-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 3-ї штурмової роти.
26 листопада 2023 року, у розпал боїв під Степовим, на Донеччині, обірвалося життя відважного воїна Станіслава Дишливенка. Ця сумна новина довго не знаходила підтвердження, бойові дії не дозволяли провести належних пошуків. Більше року рідні та побратими сподівалися на диво, але сумна звістка розвіяла їхні надії. Нещодавня ДНК-експертиза підтвердила, що Станіслав загинув того осіннього дня, коли зв’язок із ним обірвався. Чоловік загинув внаслідок отриманих поранень, не сумісних із життям.
Поховали Захисника на сільському кладовищі у рідній Коритні. Йому було 42 роки.
Військовий з Тернопільщини “Хантер” ходить на позиції з кішкою
