Монастирський комплекс оо. Бернардинів у місті Збараж, відомий ще з ХVІІ століття, набув свого остаточного вигляду в 1750-х роках завдяки князю Станіславу Потоцькому, власнику міста. На місці невеликого первісного храму він збудував величну й витончену споруду, яка й до сьогодні вражає своєю красою та гармонійністю. Костел, трьохнефна базиліка з двома вежами на фасаді, є свідченням щедрості фундатора та витонченого смаку замовника. Це пам’ятка національного значення та один з унікальних об’єктів Національного заповідника «Замки Тернопілля». Храм розташований на лівому березі ріки Гнізни і є видатною пам’яткою архітектури ХVІІІ століття.
Костел, зведений з каменю в стилі бароко. Храм перекритий системою хрестових склепінь, а фасад прикрашають дві вежі. На одній із веж розміщено годинник, який щогодини сповіщав мелодією про час.
Перегляньте також:
- Міський голова Збаража зустрічався з послом Бельгії
- Амбуланси і допомога для військових від Збаразької громади
Ця споруда завжди привертала увагу мешканців міста, туристів і художників. Мистці увіковічнили цей сакральний храм у своїх творах, зображуючи його на картинах. Неможливо описувати мальовничий Збараж, не згадавши старовинний бароковий костел. Місто Збараж належить до 36 українських міст, які зберегли найбільшу кількість архітектурних пам’яток.
У Національному заповіднику «Замки Тернопілля» протягом багатьох років проводилися художні пленери, де мистці зображали пам’ятки архітектури Тернопільщини, такі як замки, палаци та сакральні храми, що захоплюють своєю величчю і містичністю. По завершенню кожного пленеру ці роботи експонувалися у виставковому залі Збаразького замку, а також на виїзних виставках в інших об’єктах заповідника, після чого вони були передані у фонди закладу.
Декілька робіт місцевих художників залишилися маловідомими, оскільки не були представлені на виставках, і лише небагато людей мали нагоду їх побачити. Однак ці картини можна знайти в найнесподіваніших місцях. Наприклад, одну з них я виявила в приймальні стоматолога, коли очікувала на консультацію лікаря. Картина Юлії Турчин привернула мою увагу насиченістю кольору та трагізмом зображення старої, занедбаної споруди (рис.1). Іншу роботу я побачила завдяки працівнику заповідника Володимиру Турчину — свекру Юлії. Вона зображує монастирський комплекс оо. Бернардинів у зелених тонах, символізуючи життя та надію, з акуратно перекритими вежами. (рис.2).
Другу картину я віднайшла в кабінеті Василя Івановича Скочиляса, колишнього головного архітектора міста Збаража, а нині провідного інженера господарського відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля». З’ясувалося, що саме Василь Іванович є талановитим художником, який так майстерно зобразив давню сакральну споруду. Стоячи на Підзамчі, поруч з адміністрацією заповідника, відкривається мальовничий вид на місто, де в самому центрі височіє величний костел св. Антонія, оточений сучасною житловою забудовою. (рис.3).
З роботами Віталія Недільського, художника-графіка з села Микулинці Тернопільського району, я познайомився під час опису Микулинецького замку очима художників. Він створив серію графічних робіт, які ілюстрували календар, зображуючи архітектурні та промислові пам’ятки села. Пізніше Віталій поділився на своїй сторінці в соцмережах ще однією роботою — зображенням костелу св. Антонія в теперішньому часі. Його погляд на храм вразив мене своєю деталізацією, адже він зміг не тільки відобразити сучасний стан споруди, а й передати її красу та неповторність. (рис.4).
Цікаві результати можна знайти і на інтернет-ресурсах. Наприклад, дві роботи я побачила на сторінці соцмережі. Одна з них — робота Дмитра Камінського (рис. 5). Дмитро є художником широкого профілю, автором як традиційних картин, так і цифрового контенту, про що свідчить інформація на його сторінці. Його робота відображає погляд на наше місто з Замкового пагорба, де центральне місце займає монументальна споруда комплексу монастиря оо. Бернардинів із костелом св. Антонія та дзвіницею. Праворуч видно церкву Успіня Матері Божої, а за нею — промислові будівлі заводу, розташованого на території старовинної споруди міста — єврейської синагоги.
Друга робота належить В’ячеславу Шуліці (рис. 6), художнику-реставратору, живописцю та іконописцю. Він є кандидатом мистецтвознавства (доктор філософії, PhD), головою секції реставрації творів мистецтва Харківської організації Національної спілки художників України, а також доцентом кафедри реставрації станкового та монументального живопису Харківської державної академії дизайну і мистецтв. В’ячеслав Шуліка також є членом консультативної ради з охорони культурної спадщини департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації. Ми познайомилися через спільних друзів на науковій конференції з сакрального мистецтва.
Картина мистця зображує комплекс монастиря оо. Бернардинів, де серед хмар видніються верхів’я двох веж костелу св. Антонія. За ними розкривається красива гірська панорама: встелені лісами гори Скалка та Монастирська, які закривають старовинний замок князя Януша Збаразького.
Милуючись роботами мистців, які зображали Збараж та його сакральні споруди, неможливо не згадати про талановитого місцевого художника Анатолія Замороку, який на багатьох своїх роботах відтворює неповторну красу нашого краю (рис. 7, 8). У його картинах можна зустріти старовинні речі, які гармонійно поєднуються із сучасним комплексом оо. Бернардинів. Мальовнича природа на фоні чарівних споруд маленького і затишного міста створює особливу атмосферу.
І хоча ми не маємо повної інформації про всіх художників, які зобразили сакральних храм, але їх роботи навіки задокументували в картинах саме такий вигляд колись величної споруди, а на даний час туристичної перлини нашого краю.
Можливо, хтось із читачів знає або має фото роботи не згаданого в статті художника, який на своїх картинах зображав комплекс монастиря оо. Бернардинів? Автор статті веде пошуки нових мистців, тому будь-яка надана інформація буде цінною.
Наталія Ганусевич
НЗ «Замки Тернопілля»
