Множинне громадянство – ворота для лихварства і русміра

Ми пам’ятаємо, що 16 січня цього року вступає в дію закон про множинне громадянство.

Якщо раніше для того, щоб отримати громадянство України, потрібно було відмовитися від іншого або бути народженим в Україні, то тепер будь-яка особа з будь-якої іншої країни може подати документи й отримати громадянство України. Зроблено лише формальне виключення для московитів.

Мотивація ухвалення множинного громадянства зводилася до такого:

по-перше, велика кількість українців уже мають кілька громадянств;

по-друге (і це головне), Україна — велика країна, а нас у ній мало, тому для відбудови та нарощування ВВП нам нібито потрібна велика кількість мігрантів.

Чи правда це? Трохи статистики.

Канада: площа — 9 984 670 км², населення — 40 млн.

Австралія: площа — 7 688 287 км², населення — 27 млн.

Аргентина: площа — 2 800 000 км², населення — 46 млн.

Венесуела: площа — 916 445 км², населення — 28 млн.

Україна: площа — 603 700 км², населення — від 28 до 32 млн постійно проживаючих українців.

Тобто розвинуті економіки Канади, Австралії та Аргентини мають на порядок меншу щільність населення, і це вважається нормальним. А Україні, за логікою «неукраїнської влади», потрібно залучати мігрантів і лихварів. Вони користуватимуться та розпоряджатимуться людськими й природними ресурсами, не проживаючи в Україні чи без рівних зобов’язань перед державою користуватимуться національним ресурсом. Нам пропонують завозити як робочу силу з Азії та Африки, так і панівний клас лихварів, які фактично володітимуть ресурсом України.

Чому ж нинішня зеленоквартальна влада і найняті нею науковці типу Лібанової так активно просувають множинне громадянство та ввезення мігрантів? Чому водночас не сказано жодного слова про створення умов для повернення українців, які через окупацію частини територій і безлад у державі були змушені виїхати за кордон?

На жаль, цій владі потрібні громадяни інших країн. Ці люди будуть у нашій державі: одні — як робоча сила, інші — як панівна верства.

Очевидно, що нинішню неукраїнську, окупаційну владу до владних коридорів привели зовнішні сили з метою ліквідації держави та розчинення української нації. З одного боку, нас вбивають на фронті, з іншого — українців виштовхують за кордон, а паралельно завозять мігрантів як дешеву робочу силу, тоді як лихварі скуповують Україну. Особи, які отримають громадянство України, зможуть як фізичні особи купувати до 10 тисяч гектарів сільськогосподарської землі. І головне — відбудеться концентрація землі не в дрібних фермерів і навіть не в українських латифундистів, а в руках лихварів з інших країн.

Мабуть, саме це і є ключовою причиною перебування цієї неукраїнської влади при владі. Чи можемо ми з цим змиритися? Адже через деякий час Україна може залишитися без українців. Українці перестануть бути власниками своєї землі та своїх ресурсів — ними володітимуть зовнішні лихварі. Очевидно, що на фронті ми б’ємося не лише за територію, а й за свій спосіб життя. Нам намагаються знищити цей спосіб життя, знищити українців як титульну націю і позбавити нас землі.

Тож дайте собі відповідь на запитання: хто є внутрішнім ворогом України? І чи готові ми з ним миритися? Чи зможемо перемогти зовнішнього ворога, не здолавши внутрішнього? Це питання, які має поставити собі кожен українець. Це водорозділ: ти підтримуєш знищення української держави та української нації — чи готовий боротися не лише із зовнішнім, а й із внутрішнім ворогом?

Від відповіді на це питання залежить усвідомлення: ти УКРАЇНЕЦЬ — чи хох@л, чи мал@рос.

Ми сильні. І якби не маніпуляції нашою свідомістю, українство має перемогти.

Павло Жебрівський

P. S. Інформація для іноземних громадян. Якщо ви думаєте, що прикриєтеся українським паспортом для «закупівель і перепродажу», то маю запевнити: після завершення нинішньої владної кліки та приходу до влади українців по духу закон про множинне громадянство буде скасовано, а ваші інвестиційні вкладення — враховано.