Мінометник Дон: як фронт змінив життя військового з Тернопільщини

Віталій, військовослужбовець 105-ї бригади тероборони ЗСУ з Тернопільщини, відомий за позивним Дон, служить мінометником з початку повномасштабного вторгнення. До війни працював муляром-штукатуром.

Рішення долучитися до ЗСУ

«Боронити країну я пішов 26 лютого 2022 року. 24 числа на роботі почули тривогу. Я, швагро і брат мій зібралися і пішли у військкомат». 

«Під час війни я служу на одному напрямку. Мінометній справі вчився на строковій службі… Для мінометника важливо мати рішучість і добре знати рахунки. А ще уважність, бо дають коректури, ти маєш їх повторити. Ну і за особовим складом дивитися».

Втрата близьких

«Відчуття до загибелі швагрів моїх, рідної сестри чоловіка і двоюрідної, були на війні інші. Я знав, що маю це робити. Тепер є більше відповідальності та бажання помсти. Кущей Олександр, він 79-ї окремої десантно-штурмової бригади та Бать Андрій з 102-ї ТРО Івано-Франківщини. Це були класні люди. Олександру було 28 років на той час до загибелі, а Андрію було 30».

Групова робота

«Одного разу був наступ, нам потрібно було прикрити піхотинців… І так, дев’ять днів були, чотири під серйозними обстрілами. На даний час поранених в нас не було. Це групова робота, командування на своєму місці, Божий промисел та довіра один до одного».

Улюбленці військових

«У нас тут є кілька улюбленців. Вівчарка Ніка і кіт Рижик. Ніка має господарів, але прибігає до нас під’їсти щось, а кіт сам прибився».

«Заїхали на свою хату, кіт йде, прикормили… Потім стало дуже багато мишей. Взяли Рижика на позицію… Нарахували десь 5 мишей підряд з’їв. Потім тільки душив і складав біля ліжка. Серйозний помічник».