Мешканці зруйнованих будинків у Тернополі розповіли про пережите
- Опубліковано: Марта Сахно
- —
- 24 Листопада, 2025 о 21:27
Після масованої атаки РФ на Тернопіль 19 листопада жителі зруйнованих будинків повертаються до своїх домівок, аби забрати вцілілі речі та задокументувати пошкодження майна.
Розповідями про пережите поділилися з журналістами Суспільного.
Перегляньте також:
- У Тернополі від російської ракети загинула 7-річна громадянка Польщі, – президент Туск
- “Не мовчіть!”: у Барселоні вшанували пам’ять жертв російської атаки на Тернопіль
Роман Князевич з дружиною проживає на вулиці 15 Квітня, 31 на сьомому поверсі. Того дня вранці збирався на роботу, а дружина готувала йому сніданок.
“Ракета в подвір’я наше шарахнула, а далі вже нічого не пам’ятаю. Осколки, кров. Сходова клітка була ціла. Ми вибігли обоє. В дружини гірше, її осколками страшно поранило голову, руки, живіт, всю. Бо вона була на кухні, а вікно хвиля вибила і з тим вікном її відкинуло в коридор до меблевої стінки. Там вона впала.
А я був між спальнею і дитячою. Коли був вибух, я якось закрився руками і нагнувся. Мені скло зрешетило голову. Збігли по сходах. Сходи були цілі”, — розповів Роман Князевич.
За його словами, на вулиці побачили сусідів.
“А тут уже на дорозі валялися наші люди. Було страшно дивитися. Всі машини горіли, під’їзд горів, газ вибухнув. Моя машина стояла третя від бордюра. Все горіло, а вона не горіла. На неї впала стіна і її засипало камінням, панелями. Я то все повідкидав, бо ще не було швидких.
Виїхав заднім ходом без бамперів, без вікон, без дверей, без нічого. У нас тут друга лікарня недалеко. Мені поліцейські допомогли доїхати”.
21 листопада чоловіка відпустили з лікарні, щоб написав заяву на відшкодування збитків
Нагадаємо, ми писали у Тернополі після обстрілу водій на вщент розбитому авто доїхав до лікарні з важкопораненими
Комісія Тернопільської міської ради документувала наслідки обстрілу.
До зруйнованого будинку на вулиці 15 Квітня, 31 прийшов Артур Василько. Тут жили його друзі, розповідає хлопець.
“Я живу на Куліша, 10. Це за цим будинком. У мене тут жили три однокласники. Назар Махинка живий, все нормально ніби, крім його квартири. Руслан Бобик загинув. Жив на 3 чи 4 поверсі.
І Артем Малюта. Ми про нього нічого не знаємо. Його мама після операції, наскільки я знаю, в реанімації. В нього була молодша сестра. На першому поверсі жила наша співробітниця, то її син теж загинув. Робили збір для Артемової та Арсенової сім’ї. На 75 тисяч його закрили”, — сказав Артур Василько.
Вероніка Караіскоу живе в багатоповерхівці на вулиці Стуса, 10, навпроти будинку, в який влучила ракета. У момент прильоту вона була вдома.
“Я прокинулася після першого вибуху, який був трішки дальше. Почала шукати собаку, щоби він не втік. Сиділа, не знала, що робити. Подзвонила до мами, щоби бути з нею на зв’язку. Заховалася з собакою в кімнаті і раптом чую кілька вибухів.
Будинком почало трясти. Я починаю кричати, зв’язок починає обриватися, двері на кухню захлопуються. Я вже подумала, що це влучило в мій будинок. Потім, коли стало трішки спокійніше, дивлюся, а в кімнату залетіло багато осколків.
Відчиняю двері на кухню і бачу купу диму, просто діра в стіні замість вікна. Якби, наприклад, я була на кухні, то воно могло би просто розірвати і поранити мене тою рамою чи осколками. Бо навіть з сусіднього балкона дерев’яна рама опинилася в мене на балконі”, — говорить Вероніка Караіскоу.
Дівчина хвилюється за друзів і знайомих, які жили в зруйнованій багатоповерхівці:
“Писали, до кого є контакти. Дізнавалися, чи живі, чи здорові. А про того хлопця 20 років, що дістали, я з ним у садок ходила. Батьки наші спілкувалися. То коли почули, то дуже раділи, що живий. Багато мертвих, щодня чекаю новин і щодня просто трусить”.
Коментарі
