Відколи на захоплених сепаратистами територіях Луганської та Донецької областей провели іграшкові вибори, результати яких ще не визнала навіть Росія, життя там взагалі стало нестерпним. Люди, звісно, пристосовуються, намагаються вижити, та виходить не у всіх. У найгіршому становищі пенсіонери. Востаннє пенсію вони отримували ще у вересні, відтак жити не мають за що. Люди у розпачі, бо ж уряд платити відмовився, не збираються цього робити й керівники самопроголошених республік.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Ми поспілкувалися із мешканцями захоплених територій і поцікавилися, як їм тепер живеться.
Галина Петращук зі Свердловська, котрий із самого початку бойових дій на Сході був під контролем сепаратистів, каже, після так званих виборів їхнє життя майже не змінилося. У Свердловську мирно, ніхто не стріляє, однак чимало людей все одно звідти виїхали. Як і раніше, і в магазинах, і на ринку продуктів вдосталь, однак зараз немає за що їх купувати.
– Доки платили пенсії, їздили знімати гроші до російського Гукового, адже у нас банки закрили одразу після того, як сюди прийшли ополченці. Гуртувалися і невеликими групами їздили до сусідньої країни, так було безпечніше. А зараз пенсії не платять. Цивільні пенсіонери (ми з чоловіком пенсіонери-військовослужбовці) не отримують пенсію з вересня, тож їм ще гірше. Загалом, люди намагаються заробити бодай якусь копійчину, як можуть. Я, наприклад, змогла влаштуватися охоронцем на продовольчий склад, зарплату отримую. Невелику, однак хоч щось. Окрім того, маю господарство – розводжу щенят кавказької вівчарки, тримаю курей, маю город, – розповідає жінка. – Після того, як українська влада оголосила, що не платитиме пенсій на окупованих територіях, звісно, частина людей почала обурюватися, кажуть, оце їм така дяка за те, що не підтримали ополченців.
Та якщо у Свердловську ще більш-менш можна жити, то, приміром, у зруйнованих обстрілами містах і селах, у тому числі й у Луганську – життя стало просто нестерпним.
– У Луганську залишилися мої батьки. Вони якийсь час, коли місто активно обстрілювали, жили у родичів, однак потім повернулися додому. Кажуть, не мають що їсти і за що купити продукти, – розповідає Галина. – А я й допомогти їм не можу, бо сама рахую кожну копійчину.
Загалом, розповідають люди, ситуація і справді складна, адже грошей немає і ніхто не обіцяє, що їх почнуть платити. У райвиконкомах кажуть, можливо, виплати пенсій та інших соціальних виплат відновлять, коли закінчиться війна. Пояснюють, ЛНР і не зобов’язана платити пенсії, адже відрахування здійснювали до бюджету України, а відтак вони і мають їх давати. Тут щиро сподіваються на допомогу Росії, мовляв, Януковичу ж дали три мільярди, то невже їм не дадуть.
