Він — чемпіон Європи, багаторазовий чемпіон України з легкої атлетики. Зараз готує «начинку» для дронів у взводі БпЛА «Барні» мотопіхотного батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Знайомтеся, наш Захисник із Тернопільщини на псевдо «Чечен». 20 хвилин продовжуємо розповідати про тих, хто щодня ризикує життям заради нашої свободи у проєкті «Героям слава».
Перегляньте також:
- Молодий тернополянин Ігор Мороз загинув на війні
- Помер у лікарні молодший сержант Андрій Скочило з Тернопільщини
Захищав честь України на світових змаганнях
2014 рік. Тоді збірна України тренувалася в Алушті, коли ворог почав окупацію Криму.
— Ми не виїжджали, ми евакуйовувалися, бо на півострові уже був противник, — пригадує співрозмовник те, з чого все починалося.
Із цього моменту життя змінилося: брав участь у Революції Гідності, батька мобілізували, а брат пішов на строкову службу. А коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він був у Польщі. Негайно повернувся, аби стати до лав ЗСУ і захистити Батьківщину.
— Я захищав честь України на світових змаганнях, тому не міг лишитися осторонь, — каже.
24 лютого, не повідомивши нікого, вирушив в Україну. Він прибув до військкомату, але йому відмовили через відсутність строкової служби. Брата мобілізували. Тож Чечен наполіг, аби взяли і його. Батьки і дружина цього не знали. Мама, звична до військових в родині, сприйняла новину спокійно, а от дружина спершу ображалася.
— Мій приїзд для них був сюрпризом, та такого «сюрпризу» не очікували, — пригадав тодішню динаміку подій Чечен.
Бойовий шлях Чечена розпочався на Київщині, згодом Житомирщина, де їхній підрозділ визволив місто Малин, далі — Донеччина: Сіверодонецьк, Лисичанськ та найскладніший бахмутський напрямок.
Зупинили штурм «ефпівішками»
У підрозділі «Барні» кожен знає свої завдання, мовляв, «у нашого командира — все чітко». Чечен відповідає за підготовку боєкомплекту для FPV-дронів, які їм передають волонтери.
— Семидюймові можуть нести до 1,3 кг, восьмидюймові — до 1,4, десятидюймові — до чотирьох кілограмів вибухівки, — розповідає про потужності бойових пташок. — Є ще потужніші: наприклад дрон «Вампір» та «Кажан» несе до 15 кг, «Хевішот» — до 20 кг. Дрони, за словами Чечена, пересилають волонтери, вони роблять корпуси, а він допаковує «подарунками».
Розповів про те, як він добуває вибухівку. Тротил для дронів — із протитанкової міни: там — 7 кг чистого тротилу, каже. Із осколкових мін спрямованої дії добуває пластид, вага та ж сама, однак він ефективніший за тротил. На запитання, яким чином, відповідає коротко: з допомогою сокири і молотка!
— Ми інколи здійснюємо по 15-20 вильотів на день, всі вдалі, — веде далі Чечен і додає із посмішкою, — мені подобається, як вони горять.
Найвдалішою вважає операцію, коли знищили кілька десятків одиниць техніки, зокрема сім танків, стримавши ворожий наступ.
— Зупинили штурм «ефпівішками», — уточнює захоплено, — вся техніка була повністю знищена!
«Товар» підлягає поверненню
Разом із побратимами вони ведуть справжню війну нових технологій: нейтралізують ворожі безпілотники, переробляють трофейні FPV-дрони під власні потреби.
— БК розміновуємо, відправляємо на FPV в протилежний бік, — продовжує розкривати хитрощі своєї роботи, — такий «товар» підлягає поверненню.
Їхній підрозділ має потужні засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), що часто змушують дрони безпечно приземлятися перед позиціями.
Окрім основної роботи з боєкомплектами, кожної ночі Чечен бере на себе роль водія, доставляючи необхідні речі на нульові позиції.
Живуть дронарі у бліндажах, споруджують їх самі, душ — на дворі, нагріли воду, залили, помилися — і влітку, і взимку. Майстерня — неподалік. Усе ретельно замасковано, адже у ворогів є засоби, які їх можуть вичислити. При потребі позиції змінюють.
Разом з військовослужбовцями живуть чотирилапі друзі: 12 котів і собака на кличку Бобік.
Двічі народився в той же день
Чечен пережив три поранення, одне з яких отримав на свій день народження: потрапив під танковий обстріл. Його в окопі засипало землею так, що лише голова стирчала. Розкопав побратим, який сам отримав поранення і під шоком в цей час не відчув, що йому роздробило руку.
— Я подробиць не пам’ятаю, мені розповіли хлопці, коли прийшов до свідомості, — розповідає Чечен. — Потім була реабілітація — 15 днів, та це для мене занадто довго, все думав, як там хлопці без мене.
Бувають неймовірні історії. Наш співрозмовник згадав випадок з водієм, який також трапився на його день народження. Внаслідок обстрілу він опинився в бліндажі разом із окупантами, сидів із ними, доки його не видала рація. Окупанти встигли вигукнути: «З нами бандерівець!» Але водієві у той момент вдалося вискочити з окопу, ще й встиг закинути їм гранати.
— Відправив на концерт до кобзона, — сміється, — а побратим досі згадує, як зустрів свої 45-ть в окопі з моск@лями.
У фронтовому житті не бракує і кумедних ситуацій. Одного разу інший побратим сплутав полярну зірку з ворожим дроном.
— Їдемо 100-120 км за годину, і раптом чую: «Мавік! Чечен, газу!» і відкривається вогонь, — пригадує. — Від’їхали — не видно, виїжджаємо на дорогу — знову «Мавік» «стежить», а виявилося, що це — просто зірка.
За цей випадок військовослужбовець отримав позивний «Астроном». Так його і дотепер кличуть.
Емоцій — не зрівняти
Вдома Чечена чекають дружина та п’ятирічна донечка Даринка. Остання відпустка була ще одинадцять місяців тому. Донечка часто каже дружині: «Тато далеко, хочу, щоб він мене в садочок водив», постійно запитує, коли тато повернеться.
Чечен говорить просто: додому лише з переможним прапором на плечах.
— Не розглядаю наразі підстав для звільнення, не залишу хлопців, я маю ту службу закінчити з Перемогою, — каже. — Захищав Україну в спорті, то як в час війни не захистити?
Водночас не заперечує, що хлопців давно пора замінити: три роки без ротації — важко, всі мріють повернутися до своїх рідних.
А щодо емоцій перемог у спорті і на фронті, то за словами Чечена, їх не зрівняти. Мовляв, за мирного життя — усе по-іншому, тут зовсім не ті змагання — треба нищити ворога, каже, бо це — врятовані життя, це — безпека родини, тому він тут. А бачачи результат, розуміє, що працює недарма.
Що говорять колеги по службі?
Командир взводу БпЛА «Барні» мотопіхотного батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Степан Барна відгукується про Чечена як про безстрашного, мужнього воїна, який є взірцем для побратимів.
— Героїчний хлопець, пройшов шлях від піхотинця до бійця зенітного артилерійського взводу, — зазначає командир. — У боях отримав численні поранення та контузії, проте це його не зупинило. У підрозділі він відповідає за інженерну складову: займається виготовленням боєкомплектів, які наші безпілотники скидають на голови окупантів.
Командир додав, що зведений брат Чечена загинув, а батько і рідний брат — теж на війні. Незважаючи на особисті переживання, випробування і втому Чечен залишається вірним своєму обов’язку, віддано виконує поставлені завдання і продовжує службу. Є гідним прикладом для побратимів і мотивує захищати Україну до Перемоги.
Оксана Чмиленко
