16 червня, у День батька, в м. Копичинцях відкрито та освячено на приміщенні Центру культури та дозвілля меморіальну дошку (скульптор Д. Пилип’як) заслуженому діячеві мистецтв України, лауреату міжнародної літературно-мистецької та громадсько-політичної премії Братів Лепких, режисеру, актору, сценаристу, перекладачеві, балетмейстеру, краєзнавцю, члену Національної спілки театральних діячів України, засновнику Музею історії театрального мистецтва Тернопільщини Оресту Савці (10.03.1939, с. Крогульці, нині Чортківського району – 16 червня 2022, м. Тернопіль, похований у Копичинцях).
Орест Савка створив на Тернопіллі три народні театри – у Копичинцях, Хоросткові та Тернополі. Працював у 1960-х актором Тернопільського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка. У 1965 р. почав працювати у Копичинецькому міському будинку культури (хотів втілити в життя свої режисерські погляди), де створив у 1966 р. першу в області дворічну театр-студію, яку закінчило понад 130 акторів. Через два роки нелегкої праці, 15 грудня 1967-го, Копичинецький театр отримав звання народного. У цьому народному театрі режисер Савка поставив понад 90 вистав українських і зарубіжних драматургів, сам зіграв понад 30 ролей. Тільки у роки незалежності копичинчани зіграли 12 нових вистав, серед яких «Легенда Тернового поля» Л. Крупи, «У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської» (1992), «Маланка» О. Савки (1993), «Мазепа, гетьман український» Б. Мельничука за Б. Лепким (1997), «Вифлеємська зірка» О. Савки (2000), «Сотниківна» Б. Мельничука за Б. Лепким (2005) та ін. Цікаво, що артист, режисер, педагог О. Савка народився у с. Крогульці, в яких 9 листопада 1872 р. окрестили відомого класика української літератури Богдана Лепкого. Режисер О.Савка домігся, щоби Копичинецький народний драматичний театр носив ім’я свого талановитого односельчанина, котрий за кількістю написаного поступається лише І. Франку.
Перегляньте також:
- «Мартин Боруля» на сцені Тернопільського драмтеатру
- На Тернопільщині відкрили меморіальну дошку захиснику України Володимиру Виклюку
…1989 рік став новим етапом в історії театру О. Савки. Кілька днів у переповненому залі будинку культури в Копичинцях показували прем’єру вистави за поемою Т.Шевченка «Гайдамаки» (інсценізація безсмертного Леся Курбаса), в якій грали ролі біля 300 акторів. Показали цю виставу й у Тернопільському музично-драматичному театрі ім. Т.Шевченка.
У 1991 р. театр із берегів Нічлави ім. Б.Лепкого виступав у Польщі з виставою «Невольник» у містах Сяніку, Горлиці та Мокре.
Заснував театральний діяч О. Савка у Копичинецькому будинку культури і Музей історії театрального мистецтва Тернопільщини, в якому вже побували тисячі відвідувачів як з України, так і за кордону… А скільки режисерів вивчали досвід цього театру. Один із них, побачивши вистави цього театру в Копичинцях, назвав цей народний театр «театральною академією»! Дійсно, режисер О. Савка створив свою театральну школу, яка потребує глибокого вивчення і популяризації серед молодих режисерів України.
На відкритті меморіальної дошки, яку освятили священнослужителі міста, виступили артисти Копичинецького народного драмтеатру ім. Б.Лепкого та Тернопільського народного драматичного театру «Сузір’я» ім. О. Савки, який у 2000-х рр. режисер О. Савка створив у Тернополі, голова Копичинецької ОТГ Б. Кілічавий, дружина Ореста Ірина, дочка Мар’яна та онук Северин, директор департаменту культури та туризму Тернопільської ОДА Світлана Байталюк. Згодом у театральній світлиці, артисти, рідні поділилися спогадами про театр О. Савки та його творця.
Місто Копичинці увічнило пам’ять про заслуженного діяча мистецтв України Ореста Савку. Сподіваємося, що й Тернопіль цінує вклад у театральну справу режисера, громадсько-політичного діяча, котрий від 1996 працював помічником голови Тернопільської ОДА, начальником культури Тернопільської ОДА (1997–1999), а від квітня 2000 – працівником Музею політичних в’язнів і репресованих. У місті на берегах Серету О. Савка був співініціатором проведення Всеукраїнського конкурсу вокалістів ім. Квітки Чічки-Андрієнка, автором сценаріїв та головним режисером (2001–2003), режисером (2005) всеукраїнських фестивалів козацької пісні «Байда» тощо.
Пам’ять про українців-патріотів потрібна не мертвим, а живим… Не закривайте завісу! Дайте повне світло! Хай живе театр і його одержимі артисти та режисери!
