Поїздка на самий південь Тернопільської області почалася на виїзді з Файного міста, де через кільканадцять хвилин автоспину нам зупинив колишній мер Гусятина.
1.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
З ним ми доїхали до Дружби – містечка де розгалужуються дороги на Франик та Чернівці. На перший обласний центр повертала машина, наші погляди з водієм перестрилися і не встиг я піднятися руки зі знаком «клас», як чоловік сам нам зупинив.
– До Монастириської довезу, – сказав він. Його стара «Аудіо» летіла по не дуже ідеальних дорогах на швидкості 160 кілометрів.
– Є два основних правила водіння: не боятися та дивитися на дорогу. Я працюю таксистом і зараз їду за одним хлопчиною, щоб відвезти його до Тернополя, – пояснив водій. Це заспокоювало.
Скоро ми прибули до Монастириської – 6-тисячного райцентру.
2-4.
Однією з родзинок містечка є певна атмосфера Лемківщини. Саме сюди переселилися люди з цього історичного регіону. У Монастириській є музей лемок і щорічно тут проводиться їхній фестиваль. Старі люди ще вживають говірку: «Відтарабаньте мою доню до Тернополя і виваліть її на вокзалі».
Наступне авто довезло нас до Дністра – природній кордон між Тернопільщиною та Франківщиною. Русло річки та краєвиди нагадують про близькість гір.
5.
До точки нашого призначення – Коропця було ще 11 кілометрів. Попутних машин не було і тому йшли пішки. Десь за годину нас підібрав мікроавтобус-баня з іншими пасажирами. Завдяки цьому дядькові дісталися до, назва якого походить від риб-коропів, які водяться у Дністрі. Кожного року тут проводиться «Коропфест» із печенням смачних коропів.
Фото: koropets.in.ua
Селищна рада
6.
Елегантний, а не письменник-страждалець, Шевченко. Таким він мені більш подобається
7.
Туристичною родзинкою є ренесансний палац графу Бадені 1906 року. Колись біля нього був добрий парк, а за самою будівлею доглядали більше 30 людей. Графська кров, знаєте.
8-10.
Нині ж ця краса запущена – будівля просто розсипається. До того ж аж ніяк не робить кращим шкільний майданчик.
11.
Обідали ми у кафе «Коропчанка». Смачні домашні вареники за 12 гривень та чай як у дитячому садочку. Навіть смак той самий!
12.
До іншої атракції не дійшли через дощ – ховалися на сіннику.
13.
Лелеки або як кажуть місцеві «буськи»
14.
Футбольні афіші ручної роботи
15.
Радянська дитина з дорослим обличчям
16.
