Культурне й інтелектуальне життя в Україні зосереджене в Києві, містах-мільйонниках, подекуди сягаючи й обласних центрів, але далеко не всіх. Театральні вистави, концерти, художні виставки й книжкові презентації не доходять до райцентрів і малих міст, а потім діячі культури й культуртрегери скаржаться на відсутність уваги. Проїхавши за останні кілька років десятки великих міст і маленьких містечок з літературними виступами й книжковими презентаціями, можу стверджувати: часто в малих містах публіка зичливіша й зацікавленіша, ніж у столиці, й спілкування з такими читачами глибше, інтенсивніше, щиріше.
Перегляньте також:
- Увага до людей з інвалідністю – шлях до створення гармонійного суспільства, яке цінує кожного свого члена
- Жінка розбила вікно суперниці. Бережанський суд оштрафував її на 102 гривні
З останніх прикладів – містечко Бучач на Тернопільщині, яке я відвідав в рамках резиденції «Аґнон: 50 кроків, щоб зрозуміти». Видатний єврейський письменник ШмуельЙосефАґнон народився й виріс у Бучачі, рідному місту присвятив кілька своїх творів. І цьогоріч виповнюється 50 років з моменту нагородження письменника Нобелівською премією з літератури (1966). Саме з огляду на цю ювілейну дату місцеві активісти запросили трьох сучасних українських письменників (Євгенію Сенік, Софію Андрухович і автора цих рядків) пожити в їхньому місті, почитати роман Аґнона «Нічний постоялець», сюжет якого розгортається в Бучачі, й спробувати порівняти описане нобеліантом місто з теперішнім.
В рамках резиденції я мав три зустрічі з місцевою публікою, серед яких особливо вирізняється подія в «Мистецькому дворі» (про саму локацію розповім нижче). 120 людей, які прийшли на зустріч із молодим українським автором – це промовиста цифра, що засвідчує живий інтерес містян до культурного життя. У малих містах відчувається спрага до чогось нового, свіжого, місцеві інтелігенція й молодь також хочуть долучатися до актуальних культурних подій, але не завжди мають змогу. Тож коли така нагода випадає – взаємне задоволення гарантоване. Публіка уважно слухає, ставить доречні запитання, купує книжки, яких у місцевих книгарнях годі знайти. Жителям Бучача я представив власну збірку оповідань «Кімната для печалі» й книжкову новинку «Дня» – «Сестра моя, Софія…» (до слова, обидві книжки я подарував районній бібліотеці, тож охочі можуть їх там почитати).
Всі ці події в Бучачі організовані малою групою місцевих ентузіастів і активістів, яким за кілька років вдалося досягнути неабияких результатів. Це – і створення «Мистецького двору» громадською організацією «Бучач-арт» під керівництвом місцевого музиканта Віктора Гребеньовського. Саме в цій локації (розташованій на подвір’ї будинку, де колись жив Аґнон) все літо відбуваються майстер-класи, концерти, виступи дитячих колективів, творчі зустрічі й презентації. Це і діяльність «Літературного центру Аґнона», яким керує Мар’яна Максим’як, а допомагають їй волонтери Тетяна Іваніцька й Олександр Ющак. Силами центру організовано і спорудження пам’ятника Аґнону, проведено десятки презентацій, а також запроваджено видавничі проекти. Як бачимо горстка, малесенька щопта (за Стусом) людей може власними силами багатозробити для рідного міста і його мешканців. Тож міста, може, й маленькі, але люди в них живуть по-справжньому великі.
Андрій Любка
