Маленька столиця Галичини – так можна охарактеризувати Бучач. Він, як проекція барокових містечок з всіма їхніми горбистостями і периферіями.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Назва походить від слова «буча» зі старослов’янської означає «вода, бистрина, глибінь і напровесні» . Уперше про місто було згадано у 1260 році, хоча як згадував Геродот, що тут жили скити, а ще венеди, сармати, тиверці, хорвати, дуліби, трипільці. Це місто пережило польську, австро-угорську та радянську влади, а ще докази існування людей з різними ментальностями, життями, історіями. Найголовніше, що випливає з цього переліку так це те,що це місто , до якого рано чи пізно приводять всі розмови, дороги, звуки.
Якщо Ваші дороги сплетуться у якийсь вузлик і приведуть у Бучач, то Вам слід обов’язково відвідати ці місця:
1. Бучацька ратуша – це найвитонченіше місце, уособлює в собі всі найніжніші вигини міста. Вона розташована у центрі і задає ритм життя жителям і гостям. Зведена у 1751 році у стилі рококо під керівництвом архітектора Бернарда Меритина та скульптора Іоана Пінзеля. Містом ходить легенда про те,що коли завершували будівництво ратуші на площі зібралось багато людей, щоб подивитись,як народжується місцева красуня,серед тих людей був замовник будови Микола Потоцький. Саме він наказав слугам забрати драбини якими майстри мали спуститись з-під будівлі,сказавши при тому, що коли вони такі добрі майстри – то нехай вигадають спосіб як злізти вниз. Майстри вирішили,що вони змайструють крила з дров і злетіти на землю. Першим вирішив злетіти найстарший з майстрів – Ілля, але через брак сил він зміг зробити тільки кілька помахів крильми, а після цього впав на майдан біля ратуші і розбився.
Другим полетів майстер Петро, але він зміг долетіти тільки до річки Стрипи і там обірвалось його життя. Останній з майстрів був наймолодшим і найдужчим, тому він зміг долетіти до сусідньої гори і залишився живим. Після цих подій гору назвали Федір.
2. На горі Федір розташований монастир отців Василіан. Заснований у грудні 1712 року. Потоцькі прагнули мати у своїх володіннях освічене греко-католицьке духовенство і запросили з Литовської провінції монах. Храм,що зведений у стилі віленське бароко, функціонує й до сьогодні. Там не тільки проводяться богослужіння, але й діє навчальний колегіум ім. cв. Йосафата.
3. Ще одним з найбільш вартим уваги є Успенський костел. Він був побудований на місці Фарного костелу, який було фондовано 28 липня 1379 одночасно зі створенням римо-католицької парафії. І у 1761 році за вказівкою старости Миколи Василя Потоцького починаються роботи по перебудуванню, яке закінчили у 1763. Костел збудований у стилі бароко, рокайлеві завитки вказують на це. Фасад прикрашений копією Сікстинської Мадонни і гербом Потоцьких.
4. Бучацький замок є одним із індикаторів міста. Він знаходиться на пагорбі і справді відчувається,що то була міцна оборонна фортеця, як зазначається у деяких джерелах, зведена ще у ХІІ столітті. Тому оборонні стіни увібрали усю історію міста від давніх часів до сьогодні. Фото цілісної споруди не залишилось, у писемних джерелах замок згадується, як покинуту споруду. Люди зазвичай переказують легенду про те,що у підземних ходах, які з’єднували Бучацький Золотопотоцький і Підзамочківський замки, було заховано багато золота,тому тривалий час тривали пошуки і дослідження скарбів. Також із замку відкривається прекрасний вигляд на місто,особливо вечірнє. Відчувається якийсь затишок і тепло.
5. Якби гість міста хотів відпочити від метушні і побути десь у тишині, то я одразу ж порадила б замок у с. Підзамочок, що розташований неподалік від Бучача. Якщо ви опинитесь там,то у відчуєте,що таки існує край світу.
6. Вулиці. Гуляючи ними, ви зможете відчути атмосферу , побачити те,чим люди цікавились впродовж багатьох століть,бо на фасадах будинків добре відбивається це. А ще ви можете відчути легені міста,бо зі своїми горбистостями і вигинами повітря циркулюється дуже своєрідно і контрастно.
7. Місце,яке творилось з ініціативи всіх активних жителів міста – Арт-Двір. Це дворик закритого типу у будинку де жив сам Шмуель Йосеф Аґнон, Нобелівський лауреат в галузі літератури. Арт-двір – це мистецька сцена, де кожен бажаючий має можливість проявити себе, це місце де твориться і живе культура. Сезон у дворику триває з травня по вересень,щонеділі з 18:00 до 20:00 ви можете стати свідком захоплюючого перфоменсу.
8. Кладовища. Для того,щоб краще пізнати місто і зрозуміти,хто і як жив колись найкраще дослідити цвинтарі. У Бучачі є кілька ,але найбільш пізнавальним є кладовище на горі Федір. Кажуть,що тут почали хоронити людей ще у ХVІІ столітті під час турецько-татарської навали. Там можна побачити склепи, де поховані родина Потоцьких, родичі Климентія Рогозинського, почесного громадянина міста Еміля Шутта та інших.
9. Гімназія. Будівля споруджена у 1891–1895 (за проектом архітекторів Джованні Батісти Феррарі та Топольницького(за іншою версією, львівських архітекторів Тадеуша Мостовського та Іполіта Слівінського). Серед випускників гімназії: поет і січовий стрілець Іван Балюк, магістр права, адвокат і журналіст Теодор-Тадей Данилів, історик і публіцист, діяч ЗУНР та УНР Осип Назарук, січовий стрілець Зеновій Нестайко, письменник Михайло Островерха, польський актор, радіо- та кіносценарист Єжи Яніцкі,та багато інших.
10. Залізниця. Хоча вона не важливою складовою у судинах колій,але вона є. Це як невеличкі артерії в організмі міста. Вночі добре слухати, звук потяга,а вдень гуляти вздовж рейок і уявляти ті місця до яких вас приведуть залізничні боги.
11. Дистилярія «Галіція» Нащадок знаменитого графа Потоцького брав участь у створенні коньяку Бучач. Завод функціонує до сьогодні. Цей напій особливий: починаючи умовами виробництва і закінчуючи скляними тарами.
12. Бучач – це місто у якому хочеться жити,повертатись і робити свою справу,як це робили Аґнон Шмуель Йосеф, Осип Назарук, династія Потоцьких, Бернард Меретин, Йоган Пінзель, Володимир Гнатюк, Петрушевич Євген, Юрій Покальчук.
Фото – Юлія Михалецька, Юра Остапа та користувачів Instagram
