Ляльки Христини Мазяр: краса – у химерності

На одному із фестивалів, що проходив на Чортківщині, мою увагу привернули чудернацькі ляльки молодої майстрині Христини Мазяр. Побачивши таке диво, просто не могла не зупинитись і не познайомитись із цією дівчиною.

Отож знайомтеся. Христина Мазяр – художниця, перукар-стиліст, лялькарка і просто – дуже творча особистість. У творчості художниці помітний свій, особливий почерк. Варто лише поглянути на її роботи. Це те, що відрізняє її від загальної маси, своєрідний виклик усталеним нормам, протест.

– Я часто думала: чому ляльки мають бути красивими? Адже люди бувають різними, – і за складом характеру, і за зовнішнім виглядом, – розповідає художниця. – Згодом мені захотілось усі притаманні людям риси передати у своїх ляльках. Сюжети беру із життя, часто надихають рідні чи знайомі мені люди. Наприклад ось ця жінка з пишними формами, що сидить на шпагаті, схожа на мою маму. Це іронія, але коли я створювала цю ляльку, то подумала: чому балеринами мають бути виключно худі жінки? Тому я ніби втілила у життя мрію багатьох жінок побачити себе у такій ролі. А ось це моя перша робота – лялька-королева із не дуже привабливим обличчям. А що? Часто і в житті так буває. Головне – відчувати себе королевою в душі!

Христина розповідає, що, буває, образи її майбутніх робіт приходять уві сні. Як ось цей лисуватий підстаркуватий дядечко. Зранку прокинулась – і за годину зліпила свого героя. А щоб йому не було самотньо, створила дивакові парочку – таку ж дивакувату подругу. Потім ще змайструвала їм столик, за яким, обіпершись, вони про щось мило теревенять.

– Бачите цю ляльку, схожу на Пеппі Довгу Панчоху? Так от вона дуже схожа на мою сестру, – продовжує свою розповідь художниця. – Але я зовсім не хотіла підкреслити її непривабливість. Просто поведінка моєї сестри деколи нагадувала мені поведінку Пеппі.

Свої ляльки майстриня виготовляє із полімерної глини, ретельно обдумує їх образ і вже потім шиє відповідне вбрання. Назв своїм роботам не дає, бо вони «списані» із людей, яких особисто знає Христина.

Мої ляльки – це не сарказм, не висміювання чи пародія на когось, а лише доброзичливий гумор, – наголошує Христина Мазяр. – А химерність облич – лише своєрідний почерк, яким я пишаюся.

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram