Степан Слюзар прийшов у наше видання редактором на початку 1990-х. Щоправда, тоді газета називалася «Відродження». Разом із колективом він вирішив перейменувати її у «Свободу», аби належала до вільної преси, була не менш успішною як американська – найстаріша газета української еміграції.
Так і сталося, під редакторством С. Слюзара «Свобода» мала 120-тисячний тираж – найбільший серед усіх видань на Тернопіллі. І навіть півмільйонний – перед Всеукраїнським референдумом за незалежність, коли газету везли на схід країни. Видання читали далеко за межами Тернопілля – на Донбасі, у Прибалтиці, Росії, Канаді, США та інших країнах.
Перегляньте також:
- Жителька Тернопільщини Йосифа-Ганна Мединська відсвяткувала 100-річний ювілей
- Жителька Почаївської громади відзначила 100-річний ювілей
У редакцію прийшли творчі, компетентні люди, з’явилися свіжі рубрики, цікаві сторінки, газетні додатки, журналісти почали «відкривати» теми, про які мовчали роками…
Варто зазначити, що Степан Слюзар був редактором чотирьох газет – до «Свободи» він очолював «Ровесник» і «Тернопіль вечірній», після «Свободи» – «Тернопільську газету». І скрізь у нього була слава професіонала, редактора-господарника, що бачив газети такими, які живуть через самофінансування, а це, на його переконання, гарантує незалежність ЗМІ, а отже, правду та об’єктивність.
Видання, які він очолював, швидко здобували популярність, ставали лідерами нової незалежної української преси. Коли редактора «Тернопільської газети» Степана Слюзара запросили до США, він отримав можливість не лише побачити цю країну, а й жити та працювати тут. І навіть очолити американську газету «Свобода», куди подав резюме. Коли з’явилася вакансія, йому зателефонували, але в кишені вже був квиток на літак додому…
У ці липневі дні наш Степан Слюзар зустрічає 75-річчя. Він, як і колись, багато читає, компетентний, має на все свою думку, витончено інтелігентний. Як кажуть, є в кого, генетика – наука точна.
Відомі на Тернопіллі брати Слюзарі – Степан і Володимир – чимало зробили для новітнього державотворення, є нащадками славного українського роду, зокрема посла Галицького сейму о. Степана Качали і голови Народних зборів Західної України у жовтні 1939 року, академіка Кирила Студинського. Батьки їх були вчителями німецької мови у Баворові Тернопільського району.
Пригадую, як на урочини до 25-річчя газети «Свобода», що проводили у стінах ОДА, прийшли представники влади, багато друзів нашої газети. І ось на трибуну вийшов він – колишній редактор. Пролунали оплески і зал встав. Мабуть, це і є найвищим визнанням того, що Степан Слюзар був на своєму місці …
За його керівництва видання було найуспішнішим, газета авторитетною та популярною. А створення нової української і тернопільської преси назавжди буде пов’язане з іменем Степана Слюзара – високопрофесійного журналіста, самодостатньої, талановитої, відповідальної і порядної людини.
Шановний Степане Климентійовичу, від імені журналістської братії краю, свободівців надсилаємо вам найщиріші вітання з нагоди ювілею. Зичимо вам, організатору нової тернопільської преси, здоров’я, щастя, мирного неба і гостроти журналістської інтуїції та талану, яких не навчишся, не наберешся, це – від Бога, від долі. А подяка – від людей…
Галина Вандзеляк.
Коментарі
