Кудринці на Тернопільщині: містечко з давнім замком, прикордонною історією та слідами визвольної боротьби
Перша письмова згадка про Кудринці датується 1487 роком і зафіксована у подимному реєстрі. Уже в 1518 році король Сигізмунд надав поселенню статус містечка та дозволив проводити два ярмарки на рік і щотижневі базари. Завдяки розташуванню поблизу Збруча Кудринці впродовж століть мали важливе стратегічне та торговельне значення.
Пише Мандрівка Старим Кордоном.
Найвідомішою пам’яткою села став замок, збудований у 1615 році на високій горі Стрілці. Його спорудження пов’язують із Яном Щасним Гербуртом. Фортеця мала приблизно 70 метрів у довжину та 25 метрів у ширину, а товщина її стін сягала півтора метра.
Фортеця, яку неодноразово штурмували
До середини XVII століття Кудринецький замок витримував численні напади, однак у 1648 році його здобули козацькі загони під проводом Максима Кривоноса. У наступні десятиліття фортеця неодноразово переходила з рук у руки. У 1672 році її захопили османські війська султана Мехмеда IV, згодом замок відбили польські королівські сили, а востаннє османи здобули його у 1694 році.
У 1699 році власниками Кудринців стали Гуменецькі, а на початку XVIII століття фортецю перебудували під палацову резиденцію. Пізніше маєтком володіли Козібродські, які розширили палац і створили тут музей із картинами та старовинними меблями. Частина цієї колекції нині зберігається у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею.
У XIX столітті замок поступово почав занепадати. Після того як він перейшов у власність Меєра Бартфельда, споруди розбирали на будівельні матеріали. Уявлення про вигляд Кудринецької фортеці в другій половині XIX століття збереглося, зокрема, завдяки гравюрі Наполеона Орди.
Школа, «Просвіта» і прикордонна застава
Наприкінці XIX — на початку XX століття Кудринці залишалися великим населеним пунктом. У 1900 році тут проживало 2589 людей, у 1910-му — 2387, а після Першої світової війни чисельність населення скоротилася. За австрійської влади в селі діяла двокласна школа з українською мовою навчання, а за польської — двомовна.
16 липня 1919 року поблизу Кудринців відбувся бій між Українською Галицькою армією та польськими військами. У лавах УГА воював 31 житель села. У 1920–1930-х роках тут діяли «Просвіта», «Рідна школа», кооператива та інші українські товариства, а через прикордонне розташування у Кудринцях працювала прикордонна застава.
У міжвоєнний період руйнування замку припинили. Пам’ятку передали Подільському туристично-краєзнавчому товариству, а одну з веж частково відреставрували. У ній розмістили туристичне інформаційне бюро та місцевий краєзнавчий музей, також існували плани створення готелю для туристів, однак їх так і не реалізували.
Кудринці у роки війни та визвольної боротьби
У 1941 році під час відступу радянських військ було підірвано міст, залишки якого, за даними авторів допису, збереглися донині. Після завершення Другої світової війни околиці Кудринців стали місцем протистояння радянських силових структур і українського підпілля.
5 грудня 1945 року поблизу села відбувся великий бій між загонами НКДБ та вояками УПА. За наведеними у публікації даними, у бою загинули 85 повстанців, ще восьмеро потрапили в полон. Загалом у період національно-визвольної боротьби загинули 57 жителів Кудринців — членів ОУН, симпатиків організації та вояків УПА, а за даними видання «Реабілітовані історією», репресій зазнали 35 мешканців села.
До Кудринців у різний час були приєднані навколишні хутори Нижні Кудринці, Завалля та Зелена. Частина їхніх мешканців у повоєнні роки була переселена, після чого хутори вилучали з облікових даних.
Сьогодні Кудринці залишаються одним із населених пунктів Тернопільщини, де в одному місці переплелися історія давнього прикордонного містечка, оборонної фортеці, українського громадського руху та визвольної боротьби XX століття. Найвиразнішим свідченням цієї історії й надалі залишаються руїни Кудринецького замку над Збручем.
