Куди зникають вугільні гроші?

Нинішній прем’єр Арсеній Яценюк намагається взяти на озброєння вкрай цікавий механізм азаровського уряду. Пов’язаний він із схемою бюджетних дотацій за тонну видобутого на державних шахтах вугілля. Як і за часів Януковича, “правильне” управління дозволяє виймати з української скарбниці мільярди. Ці гроші списуються на державні шахти, хоча насправді за рахунок бюджету купується вугілля з “копанок”. 

В “сімейний” період вугільна схема працювала на Віктора і Олександра Януковича, Олександра Єфремова, Юрія Іванющенка та Рината Ахметова. Зараз до грошей з “копанки” пробираються люди, що мають відношення до “уряду камікадзе”. 

За даними джерел “Економічної правди”, в 2 і 3 кварталі 2014 Україна продовжувала перераховувати вугільні дотації. Зокрема, на адресу шахт, розташованих на території АТО, з бюджету пішли приблизно 3 млрд грн. Чому український бюджет фінансує терористів, не зовсім зрозуміло, бо до населення і шахтарів ці гроші явно не доходять. Даний напрямок є парафією замміністра енергетики Юрія Зюкова.

Але спроби ЕП з’ясувати природу цих операцій в Кабміні закінчилися нічим. Ми сподіваємося, що після цієї публікації процес зрушиться з мертвої точки. Схема освоєння бюджетних коштів на вугіллі відома. Про махінації “сімейного” ​​уряду через держкомпанію “Вугілля України” було написано вже чимало. 

Держпідприємство, яке було створено в 2003 році для підтримки держшахт з високою собівартістю і низькою якістю вугілля. Однак купувався вугілля не з держшахт, а з “копанок”. Схема перетворилася на годівницю для “сім’ї”, структур Олександра Єфремова та Юрія Іванющенка. Саме вони контролювали більшість “копанок” на Донбасі. Екс-міністр енергетики і екс-віце-прем’єр з енергетики Юрій Бойко напевно знав про ці речі, але ніколи не намагався припинити їх. Чому, зрозуміло – на вугіллі сколотив свій первісний стан “кронпринц” Олександр Янукович. 

Сенс схеми, що отримала розвиток в 2009-2013 роках, простий. Ціна продажу тонни товарного вугілля в 2013 році становила близько 490 грн. При цьому його собівартість в Донбасі – 1350 грн, що майже втричі більше. Різницю – 100 дол за тонну – покривало держава заради збереження робочих місць. 

Вугільні барони вимивали з бюджету гроші, оформляючи видобутий в “копанках” вугілля як вугілля видобутку державних шахт. Через підконтрольний угрупованням менеджмент здійснювався підроблення документів. Після цього “державний” вугілля продавався енергогенерації через “Вугілля України” за єдиною ціною, частина якої компенсувалася з бюджету. Держава на цій схемі несло величезні збитки.

Так, держдотації галузі з бюджету-2013 склали 13,2 млрд грн. Частина з них була взята у банків. Заборгованість ГК “Вугілля України” перед банками в кінці 2013 року становила близько 3 млрд грн. Ці кошти “сім’я” хотіла “розпиляти”, отримавши від банків “відкат” за відшкодування боргу живими грошима або фінансовими векселями. Щоб примусити банки домовлятися, “Вугілля України” планувалося ліквідувати.

За даними ЕП, кредиторам держпідприємства в Мінфіні пропонували отримати фінвекселя і монетизувати їх через схему репо з Ощадбанком і НБУ з 50-процентним дисконтом. Новий уряд взяло на озброєння ще більш сміливу схему, ніж уряд попередників. Для реанімації механізму з держдотаціями і тиску на банки-кредитори, наказом Міненергетики №619 від 4 вересня 2014 створена нова компанія – ДП “Державна вугільна компанія”. Згідно з реєстраційними кодами КВЕД вона займатиметься видобутком кам’яного вугілля та інших корисних копалин, оптовою торгівлею твердим та рідким паливом, вантажними перевезеннями та іншою діяльністю. Фактично – ті ж напрямки, які були записані в кодах ДП “Вугілля України”. 

Ще одним свідченням небажання уряду щось міняти в вугільних схемах є персона директора новоствореної компанії. Ним став керівник спочилого в базі ДП “Вугілля України” Леонід Дудка, який ще недавно бився з банками-кредиторами держпідприємства. 

Після арешту рахунків “Угля України” виконавчою службою держкомпанія при потуранні НБУ примудрилася відкрити нові – в невеликих банках, що зазнають проблеми з ліквідністю. За інформацією джерел ЕП рахунки держкомпанії були відкриті в банках “Київська Русь” і “Фортуна”. Останній насилу виконує зобов’язання перед клієнтами, в результаті чого на його рахунках банку “замерзли” близько 20 млн грн держкомпанії. 

Кредитори “Угля України” стверджують, що зверталися в НБУ з проханням вплинути на банки, які, незважаючи на арешт, відкривають рахунки та проводять фінансові операції. Однак у Нацбанку відповіли, що не зобов’язані контролювати відкриття рахунків в подібних ситуаціях. ЕП повторила запит до регулятора, однак там свою позицію не змінили. Згідно відповіді НБУ, він не відповідає за виконання зобов’язань комерційних структур. Однак комбанки повинні були поінформувати виконавчу службу, якщо знали про арешт рахунків держпідприємства. Міненерго на запит ЕП щодо того, хто і як буде розраховуватися по боргах “Угля України”, не відповіло. 

Для реалізації цілей новоствореної компанії уряд виділив 500 тис грн. Вони підуть на наповнення статутного фонду ДП, якого, очевидно, не вистачить навіть для повноцінної оплати діяльності працівників компанії. Значить, ДП доведеться залучати нові позики для здійснення діяльності та розподілу бюджетних коштів на дотування державних шахт. 

Грошей знадобиться багато. За даними голови Незалежної профспілки гірників Михайла Волинця, з 53 шахт, які видобувають вугілля, 17 працюють на половину потужності. Через це до кінця 2014 року Україні не вистачає 4 млн тонн вугілля. Завезти їх морем уряд не може: захоплена або знищена транспортна інфраструктура. Єдине джерело вугілля для ТЕЦ – “копанки”. Профспілкові шахтарські лідери підтверджують, що “копачі” вже відновили роботу під “дахом” російських найманців. Трудяться за копійки – 20 грн на годину. Робота “копанок” відновилася в Шахтарську, Торезі, Антрациті, Сніжному. Прибуток угруповань, контролюючих нелегальні і легальні шахти, нечувано. Ціна тонни вугілля – 3200 грн проти 500 грн у 2013 році. 

При таких цінах на покупку 4 млн тонн вугілля державі знадобиться стільки ж коштів, скільки було виділено в бюджеті на дотації шахтам в 2013 році – близько 13 млрд грн. Однак цих грошей в бюджеті зараз немає. Потрібні кредити. Як держава може брати кредити, якщо демонстративно намагається обдурити кредиторів? З екранів телевізора декларуються європейські цінності, а в щоденній роботі зберігаються старі методи роботи. Навіщо Кабмін створює нову держкомпанію? Можливо, в цьому є якийсь глибокий управлінський сенс.

Але на поверхні, можна припустити тільки одну мотіванцію Кабміну: одним спритним рухом піти від існуючих боргів перед банками. Точно так само, як пропонував екс-міністр енергетики Едуард Ставицький. По суті, Кабмін веде себе як проблемний позичальник, який намагається піти від відповідальності шляхом шахрайства. НБУ закриває очі на порушення, посилаючись на невтручання в бізнес-операції. Ніхто нічого не вживає для погашення 3 млрд грн боргу “Угля України” перед кредиторами, адже створювана “Державна вугільна компанія” не стане правонаступницею за зобов’язаннями “Угля України”. 

Значить, банки будуть змушені домагатися повернення боргів через суди з ліквідованої компанією, Міненерго і державою Україна. Очевидно, що банки не стануть кредитувати нового монстра. Значить, Кабмін буде вирішувати питання фінансування “Державної вугільної компанії” і контролю над розподілом бюджетних дотацій за допомогою Ощадбанку. 

Згідно з протоколом засідання урядового комітету з соціально-економічних питань за підписом Яценюка Мінфіну, Мінекономрозвитку і НБУ дано доручення забезпечити переклад в Ощадбанк рахунків всіх підприємств, частка держави в капіталі яких перевищує 50%. “Державна вугільна компанія”, як і “Вугілля України” потрапляє під дію цього доручення. Значить, рахунки держкомпанії з високою ймовірністю будуть відкриті в Ощадбанку.

Після цього держбанк в особі друга Яценюка Андрія Пишного зможе кредитувати ДП і контролювати його фінансові потоки. У той же час інші кредитори будуть змушені боротися за вибивання коштів з ДП “Вугілля України”, у якого цих грошей немає. Рівно рік тому проблему кредиторів пропонувала вирішити інвесткомпанія AyA Capital, яку пов’язували з сином Наталії Вітренко Юрієм, хоча він в інтерв’ю ЕП цю інформацію спростовував. AyA Capital зробила банкам пропозицію придбати проблемні борги держкомпанії з дисконтом 70%. Після “походу” ДП “Вугілля України” на ліквідацію дисконт, на думку банкірів, може стати ще глибше і скласти 90% боргу. Після цього компанія-посередник може або добитися через суд виплати боргу з бюджету, або рефінансувати його в Ощадбанку. 

При цьому якщо при “родині” прибутковість “віджимання” кредиторів ДП “Вугілля України” планувалася на рівні 30% від суми боргу держпідприємства, то зараз вона може скласти близько 60%. Почемму виросли тарифи? Потрібно повертати затрати провладних сил на виборчу компанію? В “Фортуна Банку” і банку “Київська Русь” на питання “Економічної правди” вирішили не відповідати.

А Генеральна прокуратура повідомила, що жодних перевірок ДП “Вугілля України” і ВАТ “Банк” Київська Русь “цього року не відбувалося. “Здійснення заходів з забезпечення повернення і виплати дебіторської та кредиторської заборгованості ДП” Вугілля України “, зокрема повернення коштів з АТ” Фортуна-банк “, належить до повноважень керівництва державного підприємства, створених в ньому підрозділів, а також органу управління майном державного підприємства. 

Звернення, що стосуються неправомірної діяльності ПАТ “Банк” Київська Русь “, в ГПУ не надходили”, – повідомили в Генеральній прокуратурі. Таким чином, ніхто – ні уряд, ні силові органи – не хочуть втручатися в історію, яка відверто схожа на спробу шахрайства.

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram