Кожен може бути корисним: історія незламної «Томи» з 105-ї тернопільської бригади ТрО

У лавах 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ служать люди, чия мотивація сильніша за будь-які обставини. Одна з них — Юлія, головна медична сестра медичної роти, відома серед побратимів за позивним «Тома». Її шлях на війні — це історія про вибір серця, родинну відданість та професіоналізм під обстрілами.

Родина воїнів: троє з однієї хати

Коли Юлія прийняла рішення мобілізуватися, багато хто скептично посміхався, мовляв: «Ти ж жінка, тебе далі штабу не пустять». Проте вже за три місяці вона виконувала бойові завдання на гарячому Запорізькому напрямку.

Сьогодні родина Юлії — це справжній військовий підряд: на захист України стали вона, її чоловік та син. На закиди про справедливість мобілізації у «Томи» є власна, загартована фронтом відповідь:

«Мене не цікавлять діти депутатів. Я тут, щоб моя сімʼя була в безпеці. Якби з кожної родини служили по троє, нам усім було б значно легше».

Між сльозами та позитивом

Робота бойового медика — це щоденне зіткнення з болем. Найважче для Юлії не обстріли, а хвилини, коли важкопоранений боєць просить телефон, щоб востаннє почути голос рідних. У такі моменти, зізнається «Тома», стримати сльози неможливо.

Проте саме вона є головним джерелом оптимізму в підрозділі. Разом із Юлією бойові будні ділить її вірна супутниця — кішка, яка мандрує з нею ще із запорізьких степів, оберігаючи побут від мишей, а душі воїнів — від зневіри.

Чи жіноча це справа?

За чотири роки служби Юлія остаточно переконалася: на війні немає статі, є лише ефективність.

• Березень 2022: добровільний вступ до ЗСУ.
• Червень 2022: перші бойові завдання на «нулі».
• Березень 2026: головна медична сестра, яка тримає медичний фронт бригади.

На запитання, чи є на війні місце жінці, Юлія відповідає впевнено: «Так. Тут є місце для кожного, хто може бути корисним».