«Корпорація Трампа» І українські інтереси

БЕЗ СУМНІВУ, сьогодні нам не потрібне загострення стосунків із США у будь-якій сфері.

БЕЗ СУМНІВУ, нам потрібно бути живими, зберегти націю, відстояти країну, зміцнити державу, трансформувати владу, щоб не залишити війну наступним поколінням, і тому не зупинятись у нищенні Росії наявними ресурсами, навичками війни та бадьорити український дух у цьому часі — і назавжди.

Перед Джиддівськими перемовинами вийшло інтерв’ю ключового, визначеного Трампом спецпредставника, поплічника і виразника інтересів «забудовника» Віткоффа — Такера Карлсона, основного пропагандиста «корпорації Трампа». Віткофф, не криючись, озвучив, що московія мала право і підстави для окупації частини України. У США через такі заяви виник скандал.

У Вашингтоні почали говорити, що місія Віткоффа провалюється загалом, а сам він некомпетентний у політичних процесах. Не погоджуюсь із такими висновками.

Спочатку він «досягнув» миру між Ізраїлем і ХАМАС, але через кілька тижнів війну поновили. Це назвали провалом. Але насправді — нічого він там «не провалив». Прем’єр Нетаньягу чітко і жорстко заявив, що Ізраїль буде окуповувати Сектор Гази, що і є первинним задумом Трампа: арабів із Сектора Гази треба виселити, а на звільненій території буде зведено елітну забудову на березі Середземного моря. Під шум перемовин про тамтешнє перемир’я реалізовується бізнес-інтерес «корпорації Трампа» — знелюднення території Сектора Гази від арабів, де має розвиватися бізнес цієї корпорації.

Тепер — щодо України. Перемовини в Джидді (як продовження Ер-Ріяду) викристалізували бізнес-інтереси, які представляв Віткофф. Колишній киянин Дмитрієв, що тепер представляє інтереси Кремля, запропонував Віткоффу величезні інтереси у нафто-газовому комплексі Московії — щонайменше участь у інвестиціях у три заводи нафтопереробки, спільне відновлення «Північного потоку-2», розблокування акцій компаній США в Росії. Після цього Віткофф відійшов у «тінь». Уже на вчорашніх перемовинах від Московії були люди з колосальним досвідом: генерал-полковник Бєсєда і «радянський» дипломат Каразін, які ведуть ФСБшно-політичні перемовини від «корпорації Кремля». А від України — на манежі ті самі обличчя.

Почали говорити, що бізнес-інтереси сформовані, і тепер «базаром» рулить ФСБ. Гроші люблять тишу, а делегацію України нагинатимуть ФСБшно-радянські дипломати та представники Трампа.

Звичайно, Зеленський і 5–6 його «дефективних» менеджерів бояться оприлюднення і просування інформації про підозри у мародерстві та інших діях, що завдавали шкоди Україні та українській нації. Маємо такий собі коктейль інтриг та клубок інтересів на перемовинах у Саудівській Аравії. Але українського інтересу там немає.

Тепер погляньмо, про які пропозиції від «корпорацій» щодо України йде мова. Про зупинку обстрілів енергетичної інфраструктури. Але будьмо чесними — по енергетиці в Україні московити розгромили все, що могли. А от болючі удари безпілотників і ракет по нафтогазовому комплексу Московії є значно чутливішими саме для РФ. Тобто зупинка обстрілів енергооб’єктів сьогодні вигідніша для московіі, ніж для України.

Наступний раунд — про торговельні шляхи у Чорному морі. Фактично, московитські кораблі вже давно не б’ють по торговельних суднах, які йдуть в Україну чи з України. Але повернути свої військові кораблі в Севастополь і Керч для них — критично важливо. Тож виникає питання: кому вигідніша активність у Чорному морі? Точно не Україні.

Про зупинення атак на цивільну інфраструктуру або мирне населення взагалі не йдеться. Мова — виключно про вигоди москви, а не України. Тому всі розмови про перемир’я — це лише димова завіса. Вони створюють ілюзію наближення миру, розхолоджують суспільство, відволікають увагу, впливають на настрої у нашому війську. У той час як ЗСУ веде бої на Покровському напрямку, тримає ініціативу на Бєлгородщині й не відступає з панівних висот на Курщині — їх брехливо спокушують владними манівцями.

Не виключаю, що на певному етапі буде звинувачено Україну в усіх гріхах та порушеннях миру, прирівнявши її до ХАМАСу в Ізраїлі, щоб це стало приводом для згортання військово-політичної підтримки США — бо треба робити бізнес: «мир — це хороша сделка». Лишень рабство, окупація чи геноцид — це також форма завершення війни. Мир?

Саме тому нам потрібно наводити лад усередині країни. Відроджувати український дух свободи, розширювати комунікації й перемовини з Європою, яка все більше суб’єктивізується. Це має бути головним напрямком.

До перемовин з росією та її «посередниками» нам потрібно залучити спецпредставника чи спостерігача від наших європейських партнерів. Нам необхідно цементувати єдність мотивацій та інтересів країн європейського континенту. Недарма у день виходу інтерв’ю Віткоффа з’явилось і інтерв’ю ідеолога путінізму, московита Суркова: Україна повинна бути поділена, а інтереси Росії простягаються до Ла-Манша і всюди, де є російська культура, історія та інтереси.

Нищимо ворога, розмовляємо українською, зміцнюємо партнерства, модернізуємо виробництво української зброї.

Українській Україні — бути!