Загалом Борщівський краєзнавчий музей, який має статус обласного, може пишатися своєю колекцією і зібраними артифактами фондосховищ, бо такими надбаннями не може похвалитися жоден заклад подібного типу у всій Західній Україні. Самих лише «Кобзарів» тут налічується більше двохсот, і кожне – неповторне по-своєму. Про історію створення колекції я попросила розповісти завідувачку відділу Т. Шевченка Борщівського краєзнавчого музею Олену Дудар.
Перегляньте також:
- Чорна звістка для Тернополя: загинув боєць Віталій Бабій
- “На щиті” додому на Тернопільщину повертається захисник Дмитро Самосюк
– Серед нашої колекції, безумовно, найціннішим є «Кобзар», який вийшов коштом Платона Семиренка ще за життя поета у 1860 році, – родповідає Олена Дудар.- Відомо, що за його життя він виходив двічі- у 1840-му і 1860-му роках. У фондах зберігається і факсимільне видання 1840 року. На жаль, оригіналу немає, всі оригінали розпорошені по колекціях, ймовірно, найбільша їх кількість зберігається у Санкт-Петербурзі або ж у Києві. До слова, перший «Кобзар» вийшов накладом всього у 1000 примірників і коштував 1 карбованець. Тираж був невеликий, але користувався попитом, тому його не вистачило. Із коштами у Шевченка, мабуть, було сутужно, тому й поширювались «Кобзарі» написані від руки.
Кожен «Кобзар», який є у нашій колекції – унікальний. А почалося все із подарунка колекції домашніх «Кобзарів», яку нам запрезентував земляк, уродженець села Худіївців Михайло Волошин. Подарунок був багатим, за що ми йому дуже вдячні. І так вже склалося, що люди почали дарувати нам свої видання. З часом книг назбиралось стільки, що було вирішено створити відділ музею Тараса Шевченка. Окрім самих «Кобзарів» у нас зберігаються речі, напряму пов`язані з іменем поета: наприклад, одна із сорока його посмертних масок, копія рушника, який був на хоругві під час перепоховання поета. Цей рушник вишила жителька нашого міста. Маємо ще безліч портретів Шевченка місцевих художників, барильєфів, погрудь, світлин.
– Мені відомо, що крім колекції Михайла Волошина, у вас є ще одна – колекція Михайла Борейка із Рівного…
– Так, це теж наш земляк, родом із села Мишків, що у Заліщицькому районі. Пан Михайло живе нині у Рівному і очолює міський осередок «Просвіти». Щороку вони видають багато книг, в тому числі – і перевидання творів Шевченка. Його подарунок- двохтомник «Кобзаря» виданий у Празі. Він унікальний тим, що тут подаються поезії з цензурою і без неї. Відомо, як спотворювались радянською цензурою його вірші! З нього намагались зробити атеїста і революціонера, проте усім відомо, що Шевченко був глибоко віруючою людиною, а у своїх творах оспівував лише Україну і переживав за її майбутнє.
– Які ще раритетні видання є у вашій колекції?
– Це, наприклад, «Кобзар» 1907 року, який вийшов у Санкт-Петербурзі. Також «Кобзар» виданий у Львові під редакцією Івана Франка. Франко очолював наукове товариство Т. Шевченка у Львові, тож справа видання його творів була для нього важливою. Саме Франко провів колосальну роботу у справі видання творів Кобзаря. У наших фондах є й видання «Кобзаря», ілюстроване роботами відомих майстринь-ткаль, лауреатів Шевченківської премії Анни Василащук і Ганни Верес. Книга була видана у 1972 році, але дуже цікава тим, що кожен розділ ілюстрований тканими рушниками – виробами майстринь, що додає поезії Шевченка неабиякого колориту.
Ще можемо пишатися ілюстрованою книгою-альбомом, у якому є лише одна поема Шевченка – «Гайдамаки». Вона трохи «старенька», тому ми її навіть не виставляємо в експозицію, зберігаємо у сховищах. Але завжди показуємо відвідувачам на зустрічах і розповідаємо про неї. Є ще одне окреме видання «Гайдамаків», але на російській мові, видане у 1903 році. Цікавою є поема «Наймичка» за 1904 рік в окремій книзі, теж яскраво ілюстрована. Ну і найяскравіший експонат – чотирьохтомник «Кобзаря», виданий у Вінніпезі(Канада) за редакцією Леоніда Білецького. Його нам подарувала наша землячка Анна Фігус- Ралько. Тут дуже яскарава передмова автора, а крім того – детальний аналіз кожної поезії, авторські коментарі.
– Два роки тому ваш музей представляв свою колекцію у Тернополі, що викликало дуже велике зацікавлення нею і науковців, і простих людей. Розкажіть трохи про це.
– Пригадую, до нас підходили відомі науковці, працівники бібліотек і дивувалися: як нам вдалося зібрати таку колекцію? Вона дійсно є унікальною, адже кожен наш примірник «Кобзаря» – це своя неповторна історія, що дуже цікаво. Нам є що показати і що розповісти, тому пишаємось, що зібрали таку колекцію стараннями небайдужих земляків. Щороку до Шевченківських днів ми проводимо багато екскурсій, конкурсів читців Шевченкової поезії і малюнків на тему Шевченкіади. Спочатку участь брали діти лише із міських шкіл, а згодом конкурс переріс у районний і щороку ми визначаємо переможців.
