Щороку святкуючи День Міста, ми чомусь забуваємо про постать його засновника, пам’ятаючи, однак, скільки вже років рідному Тернополю. Завдяки польським джерелам вдалося уважніше придивитися до цієї історичної постаті.
Перегляньте також:
- На Борщівщині чоловік перевозив 7 мішків тютюну “для себе”
- У Тернополі чоловік “знайшов” 100$. Тепер йому загрожує ув’язнення
Отже, Ян Амор Тарновський народився у січні 1488 року на горі Св. Мартина в родовому замку Лелівітів у сім’ї Яна Тарновського, каштеляна краківського і Барбари з Рожнова герба Сулима. Через посаду батька дитина отримала прізвисько Краковчик. Його рід сягає XIII віку, а мати Яна була внучкою славного лицаря Завіша Чорного. Гербом роду є Леліва – золота зірка над золотим півмісяцем на блакитному тлі. До сьогодні Леліва є гербом Тарнова, а колись була і гербом Тернополя…
Через слабке здоров’я Ян з дитинства був призначений до духовного сану і тому виховувався під опікою ксьондза Мацєя Држевіцького. Саме він переконав матір хлопця, що той більше надається до служби державної чи військової, а не церковної. В 13 літ Ян взяв участь у першому в своєму житті сеймі.
Він зацікавився військовою справою та здобув високе гуманітарне виховання. У 1508 р. Ян уже взяв участь у військовому поході. Наступного року – у переможній битві з молдаванами під Хотином, а в 1512 р. – з татарами під Лопушним і Вишневцем. У звитяжній битві з москалями під Оршею, якою керував Костянтин Острозький, Ян Тарновський очолював загін кінноти.
Після шлюбу короля польського Сигізмунда (Жигмонта / Зиґмунта) з Боною (1518) виїхав до Святої Землі, де відвідав усі значні місця, пов’язані з особою Христа, і був “пасований” на лицаря Гробу Христового. Під час подорожі вів щоденник, який нині є цінною пам’яткою давньої польської літератури. Дорогою додому Тарновський відвідав Єгипет, Александрію, можливо, Алжир, Іспанію, Португалію. Там взяв участь у війні короля Емануеля І Щасливого проти маврів, за що той вдруге іменував його лицарем. Потім Ян відвідав королівські двори Франції, Англії, Німеччини і Чехії.
Повернувшись додому, Тарновський воює з хрестоносцями, татарами, турками, в 1527 році отримує від короля титул великого коронного гетьмана (тобто головнокомандувача) і стає воєводою руським. Тарновський відповідав за оборону південних та східних меж Речі Посполитої від волохів і татар. У 1531 р. він блискуче розбив волохів під Обертином. У війні проти Москви здобуває у 1535 р. фортеці Гомель і Стародуб. Тут він, до речі, наказав стратити 1400 взятих у полон захисників міста. Під час війни з Молдовою Тарновський бере в облогу фортецю Хотин.
Військові звитяги зробили Тарновського знаменитим у Європі. За заслуги він стає воєводою краківським, а згодом – краківським каштеляном. Гетьман розробляв плани війни з турками у співпраці з Габсбургами. В 1547 році Тарновський отримав від цісаря Карла V спадковий титул графа. Каштелян, хоч і був ревним католиком, виступав проти церковних судів над єретиками. Також написав найвидатніший польський військовий трактат століття – “Рада воєнної справи” (1558).
1540 р. Ян Тарновський заснував нове місто Тарнополь як укріплений пункт, який мав стримувати татар. До речі, право на будівництво замку в місцевості Сопільче – символ нашого міста – датується 15 квітням 1540 роком, і воно було надане гетьману за військові заслуги. Шляхетський палац у Тарнополі був одночасно замком. Протягом двох років Тарновський відчутно укріпив місто, зробивши його сторожею Поділля і Червоної Руси. Після цього поїхав на лікування до Італії. Перший напад татар, відбитий за допомогою місцевої залоги та підмоги ззовні, стався уже 1544 р., коли замок був ще недобудований. Будівництво було завершене через 4 роки.
Ян Тарновський був багатим маґнатом, що володів 10 містами і 120 селами. Часто їхні назви були схожі. Його маєтності були одними з найбільших у державі і носили назву “держава Тарновська”. Також володів містом Раудніце у Чехії. Не дивно, що у пізніші часи гетьман мало часу проводив у заснованому ним місті.
Одночасно Ян Тарновський був добрим господарем, активно розбудовував Тарнопіль (як і Тарнов), заселяв його купцями і ремісниками. Вже 1548 р. місто здобуває від короля Магдебурзьке право. Будівничі міста прибули з Галича, Збаража, Теребовлі, Бірок.
Ймовірно, що перші мешканці нашого міста були запрошені з княжого Галича.
Зусиллями власника 3 вересня 1550 р. місто дістає королівський привілей, згідно з яким купці, що їхали до Кременця, Галича, Коропця, Коломиї тощо, мусили зупинятися у Тернополі на постій та сплачувати на користь міста оплату з кожного воза, навантаженого товарами.
30 вересня 1550 р. Ян Тарновський видає грамоту, яка проголошує права та обов’язки міщан. Відповідно до них обиралися місця під забудову. Будинки повинні були бути гарні,заборонялося будувати хати. Отримана земля ставала власністю міщан без права продажу. Заборонялося продавати власність євреям. Існувала рівноправність латинського і грецького обрядів. Міщани мали повинності, зокрема повинні були надавати допомогу в утриманні ставу.
Прихильність королів до Яна Тарновського відображалась і в тому, що місто звільнялося від мита, а тернопільські купці-згінники худоби звільнялися від мита в межах всієї польської держави.
Ян Тарновський жив переважно у родовому маєтку В’єв’юрка під Тарновом. Там створив велику бібліотеку; в одній із зал замку, яку назвав “музеєм”, нагромадив значну колекцію творів мистецтва. У нього гостювали видатні діячі культури, зокрема польський поет Ян Кохановський і наш земляк Станіслав Оріховський. Вони часто офірували Тарновському власні твори.
Ян Тарновський був тричі одружений. Перша дружина померла. Другий шлюб з Беатою Одровонж було визнано недійсним практично одразу і швидко дійшло до розлучення (1525 р.). З третьою дружиною Софією Шидловецькою він прожив понад 20 років аж до її смерті. Гетьман мав декількох дітей, більшість яких померла немовлятами. Обидві дитини – законні спадкоємці свого батька – мали стосунок до Тернополя.
Ще за свого життя, у 1551 році, Ян Тарновський передав місто синові Яну Кшиштофу, який продовжив політику свого батька. А вже 1570 р. власником міста став славнозвісний князь Василь-Костянтин Острозький, оскільки отримав право спадку через свою дружину Софію з Тарновських.
Ян Амор Тарновський помер у віці 73 років 16 травня 1561 року в родовому палаці і похований у Тарнові. По смерті гетьмана йому одразу ж почали присвячувати літературні твори, а постать Яна Тарновського донині є дуже шанованою у Польщі.
На своєму віку Тернопіль мав понад 10 власників, в тому числі королівської крові: Замойські, Собєські, Потоцькі… Однак саме завдяки “Іоанку з Тарнова” – Яну Амору Тарновському (1488 – 1561) – було закладено основи економічного багатства, архітектурного обличчя та неповторності міста. А яскравість постаті гетьмана дозволяє пишатися ним.
Володимир Окаринський
