Кавер-хвиля Atlantic Gardens

Ми зустрілися на репетиційній базі у переддень їхнього виступу у Вінниці. Хлопці були трохи знервовані — квитки на поїзд висіли під питанням, вокалістка запізнювалася через форс-мажор, щось незрозуміле відбувалося з гітарою, десь глючив кабель, потім фонили мікрофони. До того ж давався взнаки важкий навчальний день. Та помалу напружену атмосферу розрядили музикою. І пішло-поїхало.

Гурту Atlantic Gardens немає ще й року. Всі учасники — студенти. Гітарист Вадим Булик здобуває фах журналіста, ударник Максим Ботвинко — майбутній філолог, вокалістка Дарина Добринська опановує іноземні мови.

Хлопці познайомилися і потоваришували через спільних друзів під час святкування Нового 2014-го. На той час Вадим устиг відіграти в кількох групах: «Спочатку — метал у «Колапсі», але група розпалася. У другій ми грали класичний рок. Та знову довелося закрити проект, бо нічого не виходило. Тоді з барабанщиком ми створили третій, грали british pop-rock. Мій напарник у той час паралельно грав в іншій групі. І з неї я попросив басиста допомогти із піснями. Так ми творили близько року, і якось басист украв мою пісню. Я почув її з відео, яке вони знімали зі свого виступу. Без пояснень попрощався і з цим гуртом. Це було в одинадцятому класі. А коли вступив до університету, почав знову підшукувати однодумців, аби замутити новий проект. Знайшов, ми взялися грати, але через якийсь час у мене почалася депресія, захотілося взяти паузу. Колеги мене не так зрозуміли, тож коли я повернувся, у групі вже було два гітаристи. А тоді був Новий 2014-ий, святкування в колі друзів, де я щось експериментував на гітарі, а Максим на табуретці відбивав ритм. Ми це записали. І наступного дня, прослухавши я сказав: «Робимо групу». Офіційно почали грати 14 січня, спочатку почали зі своїх пісень, та вони нам не пішли. Тоді взялися за кавери».

Максим досвіду участі в групах не мав. Та в нього була своя фішка — читачі, можливо, пригадують його в амплуа бітбоксера, яке він не полишає й нині. Щоправда, бітувати на сцені не пробує, зате відчуття ритму Максим переніс з артикуляційного апарату на барабани.

Першу вокалістку — Катерину Коваль — Вадим Булик запросив із попереднього проекту. В такому складі гурт проіснував до червня цього року. Тоді почалися творчі «тертя». Із Катею хлопці розпрощалися. На місяць взяли паузу, а тоді почали шукати нову вокалістку. Максим знову ж таки через спільних знайомих вийшов на Дарину Добринську. «Ми за три дні розібрали з нею два десятки каверів! Це для мене був позитивний шок», — пригадує Вадим.

Даша ходить на індивідуальні заняття з вокалу. Колись брала участь у Х-факторі, та «пролетіла» на першому етапі. «Спочатку почалася депресія, адже було незрозуміло, чому так сталося, — пригадує моя співрозмовниця. — Кілька місяців я взагалі не співала. А потім пережила все це і повернулася до вокалу».

Так гурт Atlantic Gardens сформувався у нинішньому складі. Починали його учасники з каверів і працюють над ними й нині. Від початку існування відіграли понад сім десятків пісень. Однак про свої теж не забувають. До річниці гурту планують випустити дебютний альбом. Наразі залишилося доопрацювати останню композицію. А перша вже «гуляє» у ВК на сторінці гурту. Працюють Atlantic Gardens у жанрі experimental indie pop.

– Як ви поєднуєте навчання і такий насичений графік? — запитую на завершення репетиції. — Адже тут і тренуватися треба, і виступи в Тернополі та інших областях маєте, ще й навчання…

— Репетиції робимо після пар, надвечір, — каже Максим Ботвинко. — А так вчимося, вчимося. Прийшли додому, трошки відпочили і — працювати. Єдине, що заважає, — навчання по суботах, бо деколи заняття збігаються із виступами. Тому доводиться відпрошуватися.

— У мене був випадок, коли я серйозно захворіла, — додає Дарина. — Захрипла, ніс заклало. А через день виступ. Тож довелося швидко підліковуватися і співати. Знайомі казали потім — ти ж голос могла втратити! Так, але підвести хлопців я теж не хотіла. Нині, правда, намагаюся краще берегтися, аби не ризикувати голосом.

Таких екстремальних випадків у житті гурту вистачає. Та головне, що вони його загартовують і дисциплінують. У той час, коли більшість студентів жаліється, що їм не вистачає годин у добі на навчання, сон, їжу і різні радості життя, мої співрозмовники вчаться працювати із часом і заробляти на ньому. Давня істина: хто хоче, той шукає можливості, хто не хоче, той шукає причини.

Віра ПЕРУН