Катерина Бакун із Гусятинського району йде добровольцем на війну

«У війни не жіноче обличчя», – писала білоруська письменниця і журналіст Світлана Алєксієвич. Історія говорить, що безліч жінок, яких за звичкою називають представницями слабкої статі, під час Другої світової війни самі записувалися до лав збройних сил, щоб допомогти своїм чоловікам. І хто б міг подумати, що у ХХІ ст. нашим жінкам теж доведеться відчути гіркий смак неоголошеної війни з російським агресором… Так, добровольцем на фронт записалася фельдшерка Катерина Бакун із Копичинець Гусятинського району.

Катерина за фахом реабілітолог і в селі працює фельдшером. Але попри все вона хотіла бути миротворцем, щоб максимально використати свою професійну майстерність на користь людині. І якщо раніше в її планах були Ірак, Лівія, то тепер біда прийшла на Донбас…

Катерині не звикати до професії військового, адже її чоловік офіцер ЗСУ. Разом вони вісім років проживали в гарнізонах по всій країні. З них два роки провели  в  Луганській області. Там жінка працювала в медзакладах Свердловська, Должанки, народила доньку… І нині, через сім років, вона знову повернеться туди військовим.

– Нещодавно захищати країну від ворога пішов мій брат, – розповідає Катерина. – І я теж прийняла таке рішення виважено і свідомо, бо вважаю, що ще одні руки медика на війні зайвими не будуть ніколи.

Галина Кіт