Майже тиждень ключовим мейнстрімом у світових ЗМІ залишається «міжусобиця» між Іраном і Ізраїлем.
Дивують медіа в Україні: третина користувачів — на боці Ірану, дві третини — підтримують Ізраїль. І зовсім не чути голосів, що оцінюють цей конфлікт крізь призму інших факторів:
Перегляньте також:
- Війна забрала життя Героя “Заката” з Тернопільщини, який пішов захищати ще у 18
- Дев’ять місяців надій: на Донеччині загинув воїн Ігор Пальчак з Тернопільщини
1. Міжнародне право і цінності;
2. Хто з учасників є нашим партнером;
3. Який інтерес України у ході цього процесу.
Перше: ані Іран, ані Ізраїль не є нашими стратегічними союзниками.
Іран — країна «вісі зла». Конкретні докази:
– постачання «шахедів»,
– передача технологій їх виробництва до московії,
– спроби і бажання передачі балістичних ракет середньої дальності росіянам,
– умисне збиття українського пасажирського літака над Тегераном.
Іран — це вороже до України утворення.
Ізраїль:
– передача ліцензії на випуск дронів-камікадзе «Ланцет» московитам проти України;
– тривалі і системні ідеологічні та військові зв’язки з московським режимом у різних частинах світу;
– участь у голосуваннях в ООН, де Ізраїль утримується або стає на бік москви поряд із країнами-васалами кремля і «вісі зла»;
– сумнівні заяви посла Ізраїлю в Україні пана Бродського про те, що нібито Ізраїль передав Україні ЗРК Patriot, якими ми відбивали удари по Києву. Насправді ці комплекси десятиліття тому були передані США Ізраїлю безкоштовно, а той після їх матеріального зносу від використання передав їх назад. Після їх ремонту і модернізації за кошти Німеччини вони потрапили до України. Тобто участь Ізраїлю в цьому — примарна.
А про квотування на в’їзд до них українських євреїв, дітей і жінок-біженців на початку агресії навіть не згадуватиму.
Тому називати Ізраїль партнером чи другом України може лише той, хто турбується про репутацію історичної батьківщини народу. Та про квотування на в’їзд до Ізраїлю українських євреїв, дітей і жінок-біженців на початку агресії навіть не згадуватиму. Як і не забуду подякувати кільком десяткам добровольців Землі Обітованої, що на власний поклик долучились до українського війська — як снайпери, медики, інструктори.
З точки зору міжнародного права. Воєнна операція Ізраїлю проти Ірану — це порушення міжнародного права. Між цими країнами немає спільного кордону, вони знаходяться на відстані понад тисячу кілометрів одна від одної. Жодного мандату ООН на військові дії Ізраїль не отримував.
Удар по Ірану мав очевидний збіг і внутрішньополітичну мету — порятунок Нетаньягу на посаді прем’єр-міністра. У наступний день після нічного обстрілу планувалося засідання Кнесету, де було б оголошено про розвал правлячої коаліції й оголошені дострокові вибори. А у самого Нетаньягу, за описом ізраїльської преси, — чотири кримінальні провадження щодо корупції, по яких він дає свідчення. Сьогодні його політичне виживання напряму пов’язане з постійними військовими діями — ХАМАС, сектор Газа, Іран…
Тож чию сторону мають обрати українці?
Будьмо гуманними. Ми не повинні обирати між підтримкою ні Ірану, ні Ізраїлю.
Тому перші два пункти пропонують нам усвідомити, що українці не можуть бути однозначно на одній із сторін (ті, хто вважає, що критика Ізраїлю є антисемітизмом, прошу помовчати, бо ви себе проявляєте некомпетентно).
Який інтерес України?
Мінуси:
– зростання цін на нафту й газ — це шкода для української економіки;
– від цього зростання московити отримують додаткові надприбутки;
– Трамп залучає «кривавого карлика» як «посередника» — це легітимізація злочинця;
– Нетаньягу використовує інтригу між Путіним і Трампом, пропонуючи розміняти Україну для їх внутрішньополітичних інтересів;
– відволікання світової уваги від війни в Україні.
Плюси:
– знищення складів з іранськими «шахедами»;
– зниження ймовірності передачі Іраном балістичних ракет середньої дальності московитам;
– зростання загальносвітової напруги, що стимулюватиме великий бізнес до протидії розростанню усіх конфліктів загалом.
На жаль, у цьому конфлікті виграє і режим іранських аятол, бо зберігає свою стабільність, апелюючи до «зовнішньої загрози».
Резюмуватиму: українцям нема інтересу ставати на сторону тієї чи іншої сторони конфлікту.
Особливих впливів на війну в Україні це не матиме. Якщо хтось думає, що військова допомога США буде зменшена саме через увагу США до цього конфлікту — він помиляється. Сьогоднішня адміністрація Білого дому майже остаточно оголосила про припинення допомоги Україні з нового фінансового року — з 1 вересня 2025 р. Тобто віддадуть те, що заклав у бюджет Байден. Іншої допомоги — не буде.
Тому нам своє робить.
У нас є лютий ворог зовнішній. У нас є цинічний ворог внутрішній. Але ми маємо неймовірну пасіонарну частину українського суспільства і наших справжніх європейських партнерів та життєво важливий спільний інтерес — знищення загрози від московії на континенті.
Працюємо. Служимо. Переможемо.
Павло Жебрівський
Коментарі
