У свято Різдва Христового один із найдавніших Тернопільських храмів відзначає свою річницю і храмовий празник. Це церква Різдва Христового. Тернополяни вже звикли називати її «зеленою». Храм належить до найдавніших споруд міста. Історія кам’яної оборонної церкви починається з 1602-го. У давні часи до неї прилягали міські вали, а сама церква звалась Середньою і була одночасно оборонною спорудою та входила у загальний комплекс захисту міста.
Перегляньте також:
- Військовий з Тернопільщини нагородили “Золотим хрестом”
- У Збаражі поліція спіймала п’яного водія в комендантську годину
Пізніше спереду добудували притвор, але в такий спосіб, що над ним була стеля, а над нею, на поверсі, церквиця, а точніше, приділ Пресвятої Тройці. Тоді ж добудували два невеликі бокові бастіони і перехідні галереї. Практично під одним куполом діяло дві церкви — Різдва і Святої Тройці. За переказами, у Середній церкві молився під час визвольної війни Богдан Хмельницький.
Після 1700 року церква Різдва стає греко-католицькою. 18 листопада 1918 року у Середній церкві присягали на вірність Українській державі співробітники окружної військової команди та командири підпорядкованих їй частин. Приймав присягу отець Володимир Громницький. Згодом він став довголітнім парохом Тернополя, який усією душею служив Богові й українській справі. За його часів Середня церква не вміщувала всіх, хто прагнув прийти на Богослужіння.
При храмі колись знаходився старовинний цвинтар, який вже згадувався в інвентарі міста 1672 року. Напис, висічений на пам’ятному хресті неподалік храму, нагадував про великі людські втрати, які зазнав Тернопіль під час чуми 1770-го. Тоді в місті вимерло до 10 тисяч осіб. Вся церковна територія була обнесена муром. У 1958-му, під час розширення вулиці, мур, що оточував церкву, розібрали, а дзвіницю перенесли. Частину церковного подвір’я зайняла вулиця.
Після так званого Львівського Собору 1946 року церкву Різдва, як і інші храми, передали Російській православній церкві. Тепер храм належить до Тернопільської єпархії української автокефальної православної церкви і є кафедральним, тобто центральним її собором.
Свого часу у храм Різдва із Хрестовоздвиженської церкви перенесли чудотворну Ікону Тернопільської Божої Матері. Цю ікону передала храмові побожна родина тернопільського шевця Маркевича, що мешкав над ставом. Саме у цій хаті під час Великого посту 1730-го заплакав образ Матері Божої. Церковна комісія підтвердила істинність чуда. Митрополит Атанасій Шептицький своїм декретом 15 липня проголосив образ чудотворним і встановив її празник на день Покрови Матері Божої. Про чудесні зцілення від ікони свідчать дари вдячності. У храмі також зберігаються ікони та чудотворні мощі багатьох святих – Пантелеймона, Георгія Побідоносця, Миколая Чудотворця, Варвари та сорока мучеників Севастійських.
