5 січня, напередодні великого свята Богоявлення, християни відзначають Надвечір’я Богоявлення, або Хрещенський Святвечір. Це день передсвяткової тиші і молитви. Після багатих святкових страв різдвяних свят, напередодні Водохреща прийнято постити і готувати пісну кутю. Тому у народі цей день ще називають “Голодною кутею”.
Хрещенський святвечір є невід’ємною частиною різдвяного циклу і готує віруючих до зустрічі одного з найважливіших християнських свят – Богоявлення.
Перегляньте також:
- Чи будуть у Тернополі вихідні на Новий рік і Різдво
- День святого Миколая: історія, традиції та значення свята
До V століття християнський світ відзначав одне велике свято – Богоявлення, яке об’єднувало в собі Різдво Христове та Його хрещення в річці Йордан. Ця дата припадала на 6 січня. Згодом, у V столітті, через богословські та історичні причини, було прийнято рішення розділити ці події на два окремі свята. Так Різдво Христове отримало свою власну дату – 25 грудня, а Богоявлення залишилося днем пам’яті хрещення Ісуса Христа.
Церква встановила піст перед Хрещенням Господнім, щоб віруючі могли гідно зустріти це велике свято. Строгість посту кожен визначає для себе сам, згідно зі своїми духовними потребами та можливостями.
Традиції Хрещенського Святвечора
Хрещенський Святвечір, як і Різдвяний, багатий на традиції та звичаї. Водночас він має свої особливості, тісно пов’язані з наступним святом – Водохрещем.
Щоб залучити щастя і злагоду в оселю, наші предки ретельно прибирали перед Хрещенським Святвечором, адже вважали, що святкування в брудній оселі – неповага до цього Великого дня.
Напередодні Водохреща, в церквах освячують воду. Вважається, що в цей день вона набуває цілющі властивості. Після освячення води, нею окроплювали членів родини, кути кожної кімнати та подвір’я.
Напередодні Водохреща, як і напередодні Різдва, українці дотримуються строгого посту. Стіл накривають пісними стравами, кожна з яких має своє символічне значення. Вареники – символ достатку, риба – символ Христа, кутя – символ вічного життя, а узвар – символ здоров’я
З появою першої вечірньої зорі, українці сідали за святковий стіл, де центральне місце посідала кутя. З неї починали трапезу. За давньою традицією, залишки куті виносили курям, аби забезпечити добрий приплід у господарстві.
Традиційно, на Галичині Другий Святвечір супроводжувався щедруванням. Діти та молодь ходили по хатах, несучи з собою гілки ліщини як оберіг від нечистої сили. Господар хати, отримавши від щедрівників гіллячку ліщини, висипав їм повну жменю вівса – символу майбутнього врожаю та достатку.
Що не можна робити у Хрещенський Святвечір?
Існує чимало заборон, пов’язаних з цим святом. Вважалося, що будь-яка сварка чи негативна думка могла привернути нечисту силу. Тому в Хрещенський Святвечір слід було дотримуватися миру та спокою.
Також заборонялося виконувати будь яку ручну роботу, щоб не образити свято. Не можна вишивати, прати, виносити сміття, прибирати, тощо. Також у цей день заборонялося позичати кошти. Вважалося, що це призведе до фінансових негараздів. Крім того, існувало повір’я, що гучний заклик до курей міг призвести до того, що їх хтось зурочить. Лаяти домашніх тварин забороняється, адже це може викликати у них хвороби.
Святу воду потрібно набирати з чистою душею. Вода, набрана з поганими думками, втрачала свою цілющу силу. Ще у Хрещенський Святвечір не бажано плакати – це може привернути нещастя. Нічого доброго також не віщує вживання їжі до появи вечірньої зорі. Наші предки вірили – порушення цього правила призведе до хвороб.
Змінився час, змінилися і деякі традиції. Сьогодні не кожен дотримується всіх заборон і обрядів, як це було колись. Однак, бажання зберегти духовну спадщину наших предків залишається актуальним. У сучасному світі, сповненому стресів і метушні, Хрещенський Святвечір надає можливість зупинитися, замислитися про вічні цінності і провести час з рідними.
