Історія мінометника Вітаса з Тернопільщини

Житель Тернопільщини на ім’я Віталій із позивним Вітаas вже понад чотири роки боронить Україну в лавах Збройних сил і вважає бойових товаришів своєю другою родиною.

Шлях до війська та служба в мінометній батареї

Про історію цього захисника повідомили на сторінці 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ в мережі Facebook. Тридцятисемирічний чоловік опинився у війську за повісткою у 2022 році. Він не вагався: забрав документ, наступного дня прибув до військкомату, а ще через день уже поповнив лави строковиків.

• Потрапив до мінометної батареї від самого початку.
• Спочатку виконував обов’язки старшого навідника міномета.
• Згодом командування оцінило його відповідальність та лідерські якості.
• Отримав посаду командира міномета першого мінометного взводу мінометної батареї.

Командна робота та підтримка побратимів

За тривалий час служби військовий досконавлов вивчив специфіку своєї роботи, але головним для нього залишається колектив. З багатьма бійцями він пліч-о-пліч від початку повномасштабного вторгнення. Вони навчилися діяти злагоджено, підстраховувати одне одного та розумітися без слів.

Під началом командира служать четверо бійців. Він повністю задоволений їхнім сумлінним ставленням до завдань, бо усвідомлює: успіх залежить від кожного. «Ми один одного розуміємо, один одного підтримуємо. Тут, навіть у цій роботі, можемо один одного підмінити», – зазначає Вітас.

Бойові ризики та очікування на зустріч із сім’єю

Лідер підрозділу відповідає не лише за успішне виконання бойових наказі, а й за життя людей. Перед відправкою на вогневу позицію він прагне підбадьорити бійців, додати їм упевненості та допомогти вгамувати тривогу, адже небезпеку розуміють усі. Процес пов’язаний із постійними загрозами: ворожими дронами, обстрілами та важкими умовами. Попри це, підрозділ продовжує діяти заради результату. «Ми знаємо, що маємо там відпрацювати. Нам треба це зробити», – говорить боєць.

Війна змінює погляди на мирне життя, і під час відпустки чоловік відчуває сильну прив’язаність до армійських товаришів, які стали йому рідними. Вдома на нього постійно чекають дружина, донька та син. Захисник намагається щодня спілкуватися з рідними та дуже цінує їхню підтримку, чекаючи кожної можливості вирушити додому.

Джерело: АрміяInform