Історія 25-річного артилериста «Суворого»
У 2020 році у віці 19 років військовий із позивним «Суворий» отримав повістку на строкову службу, але уклав контракт. Розповіла про боєця 44-та окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола.
Початок служби та перші бої
«У мене непокірний характер. Строкова служба мені не підходила: не хотів почуватися рабом у казармі. Натомість підписав контракт на три роки. Тут є свобода: виконуєш свою роботу, отримуєш зарплату й бачиш сім’ю», – розповідає військовий. 24 лютого 2022 року підрозділ вирушав на полігон, проте колона змінила маршрут через початок повномасштабного вторгнення. Бійці прибули на Житомирщину, зайнявши позиції в лісі біля Малина та в самому місті. «Навколо постійно лунали вибухи, гул авіації, в небі літали і свої, і чужі літаки. Тоді всі остаточно усвідомили: почалася серйозна війна», – пригадує військовий. «Параноя на війні до добра не доводить. Нам було цілком комфортно працювати, тим паче я тримався поруч із другом. Головне правило того часу: аби не летіло прямо на нас. Падає десь збоку – лягаємо, лунає тривога – ховаємося в укриття», – зазначає «Суворий».
Бойовий шлях та робота в росії
Після звільнення півночі України підрозділ перекинули на Запорізький напрямок, де боєць служив у взводі хімічного захисту. Після розформування він перейшов до артилерійського дивізіону, де працював водієм, номером обслуги та навідником. «В артилерії наші функції універсальні: треба воювати – воюємо, треба працювати на забезпеченні чи підвозити боєкомплект – їдемо. У бойових умовах усього навчають просто на місці», – пояснює артилерист. Географія виїздів охопила Запорізьку, Донецьку та Дніпропетровську області, а також Курську область рф, де підрозділ пробув близько п’яти місяців.
- Робота в режимі 24 на 7 під постійною загрозою ворожих безпілотників
- Перші два-три місяці минули спокійно завдяки якісній роботі піхоти
- Масове полювання ворожих FPV-дронів та інших літаків після активної роботи підрозділу
- Обстріли противника з опівночі до другої години ночі та вдосвіта
Порятунок із небезпеки та повернення додому
Одного разу зміна місця відпочинку врятувала бійцю життя, коли снаряд влучив у будинок якраз над його подушкою. В одному з покинутих сіл артилеристи знайшли літню жінку, яка відмовлялася виїжджати, уголос заявивши: «Каже нам: „Я зі своєї хати нікуди не піду“». Згодом жінку перевезли до її сестри в сусідній населений пункт. «Усі наші історії по-своєму веселі, постійно з хлопцями „гонимо бєса“, тобто жартуємо за будь-якої нагоди. Є в нас у підрозділі, наприклад, чоловік, який жартома хвалиться, що має „рідну і двоюрідну жінку“. Щоправда, більшість наших солдатських жартів не для преси й не для інтерв’ю», – говорить артилерист. Удома на нього чекає молода дружина, з якою у листопаді вони святкуватимуть першу річницю весілля. «Дружина дуже любляча, пише мені постійно. Щодня запитує: „Чому не дзвониш?“, і я обов’язково мушу повторити їй: „Люблю, цілую, обіймаю“. Вона дуже мріє, щоб я це щоразу казав, тож виконую», – ділиться боєць. Перед однією з відпусток підрозділ опинився в оточенні після прориву військ рф, але піхота знищила противника. Під час зачистки виявили окупантів у сусідньому будинку з двома ящиками зброї. «Хлопці не залишили їм шансів – ту хату великокаліберними кулеметами розібрали просто на цеглини», – пригадує боєць. Після цього бою «Суворий» вирушив на власне весілля, а згодом повернувся до побратимів.
Джерело: АрміяInform