Ще у листопаді 2008 року ЕГО “Зелений Світ” надіслав до Язловецької сільради та Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області клопотання про оголошення об’єкту природно-заповідного фонду – пам‘ятки паркового мистецтва. Метою створення заповідного об’єкту було визнано охорону унікального зразка історичного парку, що має виключне рекреаційне, естетичне та пізнавальне значення; охорону та науково обґрунтовану реконструкцію деревних насаджень, що мають водоохоронне та ґрунтозахисне значення для даної території.
Перегляньте також:
- Українська краса на службі перемоги: в Тернополі відбудеться благодійний захід «Традиції як тренд UA»
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
Бюрократична процедура погодження владою відповідного рішення тривала 7 років. Причиною такого зволікання певною мірою виявилася незгода сільради із пропонованою нами назвою пам‘ятки «Парк Марцеліни Даровської».
Нарешті рішення прийнято – з компромісним варіантом назви “Язловецький парк”, з чим ми вітаємо усіх, хто поділяв наше переконання про необхідність заповідання цього дивовижного у своїй красі місця і допомагав реалізації нашої ініціативи.
Перша згадка про створення саду у Язлівці пов‘язана з Теодориком Бучацьким, що у 1436 році заповів кошти місцевому костелу Марії Магдалени. Той давній сад простягався від дерев‘яної споруди тодішнього костелу, що знаходилася у долині річки Вільховець, аж до замкової гори. Історичні джерела стверджують, що під час восьмирічного турецького панування у Язлівці (1676 – 1684) було закладено нові сади на усіх міських пагорбах, які пізніше доглядалися, як сади міської громади .
В 1746 р. мальовничі землі Язлівця переходять до власності Конєцпольських, за ними – Любомирських, а в 1746 р. їхнім власником стає СтаніславПонятовський, батько останнього короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського. В цю історичну пору на узгір‘ї, в межах нижнього замку, поруч із давнім (верхнім) замком Бучацьких-Язловецьких будується й палац. Ймовірно, що і тоді поблизу палацу, на стрімкому узгір’ї, оповитому природним яром річки Вільховець, існував невеликий парк .
Є свідчення про те, що парк зберігся тут і в добу правління наступних володарів Язлівця – родини баронів Блажевських.
Саме від них залишки парку були передані Монастирю сестер непорочного зачаття пречистої діви Марії в Язлівці, заснованому тут у 1862 році Марцеліною Даровською. За благословення Святішого Отця Пія ІХ вона засновує жіночий монастир у Язлівці. При монастирі протягом усього часу його існування діяв навчально-виховний заклад для дівчат. Мати Марцеліна заснувала також декілька початкових шкіл, до яких приймали на навчання сільських дітей всіх конфесій.
Тоді ж Марцеліна Даровська насаджує та впорядковує монастирський парк в сучасних межах. Окрім декоративної частини парку на той час було закладено ділянку саду, виноградник та оранжерею. Поряд з місцевими видами дерев у парку росли численні види екзотів, наприклад декілька дерев ліродендрону.В 1911 році мати Марцеліна померла. Поховано її на території парку в усипальниці сестер-непорочниць, що частково заглиблена в схил гори.
На щастя, приміщення монастиря та територія парку не зазнали значних руйнувань у роки Першої світової війни. Саме містечко Язловець у 1915 – 1917 роках було зруйновано майже повністю. У міжвоєнний час діяльність монастиря було відновлено. Але в 1946 році монастир та його навчально-виховний заклад в Язлівці закрила радянська влада. Монастирські споруди, а разом з ними парк поступово занепадають.
Через 50 років сестрам-непорочницям вдалося повернути каплицю і частину приміщень монастиря. Освячено та старанно відреставровано каплицю-усипальницю, де спочивають померлі сестри. 6 жовтня 1996 року в Римі папа Іван Павло ІІ проголосив Марцеліну Даровську Блаженною. А вже у 1997 році було відновлено Монастир Сестер непорочного зачаття у Язлівці. 1 вересня 1999 року митрополит Мар’ян Яворський проголосив каплицю сестер Санктуарієм Блаженної Марцеліни Даровської.
Протягом останніх двадцяти років Згромадженням Сестер-непорочниць проведено надзвичайно велику роботу по впорядкуванню та відновленню колишнього парку в його історичних межах.Традиції духовного виховання молоді, закладені Блаженною Марцеліною Даровською, останнім часом активно розвиваються. Щороку у монастирі сестер-непорочниць беруть участь у реколекціях та виховних програмах декілька тисяч дітей з усіх регіонів України та із закордону.
Парк Марцеліни Даровської створює для благодійної діяльності монастиря сприятливу атмосферу спокою та духовної зосередженості, що сприяє прагненню молодих людей жити в гармонії з Богом, людьми та природою.
Олександр Степаненко
