Мабуть, чи не найкращою ілюстрацією слабкості нинішньої влади стала історія зі звільненням з посади заступника генерального прокурора Давіда Сакварелідзе.
Нагадаємо, вчора буквально за лічені години до власної відставки відповідне рішення ухвалив головний опонент грузинського прокурора і його безпосередній начальник Віктор Шокін. Вірити в те, що дане рішення було ухвалене без відома президента Петра Порошенка, дуже складно. Втім, після відставки сам постраждалий повідомив, що зустрівся з Порошенком і той запевнив Сакварелідзе у тому, що він не погоджував дане рішення з Шокіним. Ба більше, Порошенко, якщо вірити самому Сакварелідзе, пообіцяв повернути грузина на роботу в ГПУ після того, як відбудеться зміна генпрокурора. “Президент сказав, що в наших стосунках нічого не змінюється, і що моє звільнення не було погоджено з ним… Президент сказав, що він говоритиме з новим генеральним прокурором… про те, щоб нас відновили”, – розповів подробиці розмови Сакварелідзе, – пише ДеПо
Перегляньте також:
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
- Керівник будівельної компанії «Креатор-Буд» Ігор Гуда взяв участь у Західноукраїнському бізнес-форумі
Втім, це далеко не єдиний приклад певної розбалансованості системи влади в Україні. Не менш яскравою ілюстрацією є епопея з тією самою прокуратурою, яка напередодні візиту Порошенка в США несподівано вирішила запросити на допит посла США, а потім, через кілька годин відмовилася від цієї ініціативи. Не менш дивно виглядає сам Президент, коли він в день голосування за відставку уряду, публічно закликав очільника ГПУ Віктора Шокіна та прем’єр-міністра Арсенія Яценюка піти у відставку. Тоді це виглядало як певний обмін непопулярними фігурами. У підсумку перший – послухався, написав відповідну заяву, і врешті залишив крісло. А от другий відмовився, а відповідне голосування нардепів так і не було забезпечено. В результаті ситуація стала некерованою та переросла в повномасштабну політичну кризу.
Аналогічна ситуація відбулася днями, коли здавалося, що Банковій вдалося домовитися про створення нової коаліції у складі трьох фракцій – БПП, “Народний фронт” та “Батьківщина”. Але всі домовленості почали розсипатися прямо на очах, коли Тимошенко несподівано виставила ультимативні вимоги, виконання яких виявилися неприпустимими з огляду на домовленості з міжнародними партнерами і, зокрема, МВФ. В цей же час на Банковій явно не встигали за такою грою Юлії Володимирівни і давали сигнали про те, що все добре і перемовини мало не приречені на успіх. Вибрики Тимошенко призвели до того, що дана концепція розсипалася буквально на очах.
Зараз переговори щодо нової коаліції тривають. Тепер, 226 голосів мають забезпечити позафракційні депутати. Це був той варіант, про який говорили ще два місяці тому і він мав бути готовий в АП ще два місяці тому. Але при цьому піарскладова взагалі віджсутня в усій цій історії.
Ну а історія з Шимківим, якого оголосили, як кандидата в міністри охорони здоров’я – є вершиною абсурду. Справа в тому, що Шимків заявив навіть не те, що він не хоче бути міністром, він заявив, що не хоче бути міністром, бо хоче бути віце-прем’єром, а міністерський пост для нього – це занадто низько.
Вочевидь, головною проблемою президента є розрізненість команди, яку він зібрав на Банковій. Фактично мова йде про те, що існує кілька автономних груп, які діють неузгоджено,. А це в свою чергу, призводить до непорозумінь, коли ліва рука Порошенка не знає, що в цей час робить права. Провина за дану ситуацію лежить і на самому президентові, який побудував цю систему стримувань та противаг. От тільки механізм виявився неналагодженим і замість того, аби різні його елементи прискорювали один одного, вони їдуть в різні боки.
На жаль, замість навіть повільного руху вперед у реформуванні країни, маємо підкилимні війни та непорозуміння. І як результат – послаблення позицій самого президента.
