Почну з того, що не всі американці знають, хто така Вікторія Нуланд. Не всі навіть в курсі, що у держсекретаря Сполучених Штатів є помічники. А те, що вони можуть суттєво впливати на світову геополітику, так це пересічному американцю взагалі невідомо.
Інша ситуація в Україні. Хто не знає Нуланд, той просто не в тренді, не в курсі, не в мейнстрімі подій. Ще трошки і Вікторію Нуланд почнуть впізнавати в обличчя самі пересічні українці. Питання лише в тому, що помічниця держсекретаря США робить в українській столиці напередодні Великодніх свят?
Перегляньте також:
А робить вона наступне.
Приїхавши з Ганновера, де президент Обама мав зустрічі з пані Меркель і паном Олландом, а також прем’єр – міністрами Камероном і Ренці, пані Вікторія зустрілася з президентом України аби поінформувати його про те, що “санкції проти росіі будуть залишатися в силі до повного виконання нею своїх зобов’язань за Мінськими домовленостями”. При цьому Нуланд наголошує на тому, що вибори на окупованих територіях мають таки відбутися і якнайскоріше, а крім того ми маємо змінити конституцію задля надання Донбасу особливого статусу.
На зустрічі з депутатами Верховної ради пані помічник ніяк не могла второпати, і чого це народні обранці так негативно ставляться до виборів на Донбасі і Луганщині. Мовляв, війна війною, а вибори ж за потребою.
Їй прекрасно відповів Олег Березюк, підкресливши, що росія хоче бачити особливий статус Донбасу і вибори, аби зробити легітимними терористів і свою присутність на суверенній території іншої держави. Мовляв, росіянам конче необхідно перетворити окупацію на внутрішній конфлікт в Україні. Але, на жаль, Нуланд його не зрозуміла.
Взагалі, уявити собі ситуацію за якою б помічниця, скажімо Ложкіна, приїхала в якусь іншу державу і зустрічалася там з президентом і головами фракцій парламенту, я особисто не можу. Це вже нижче плінтуса.
Але якщо таке вже трапляється, то і я, простий народний депутат України, заступник голови комітету у справах учасників АТО, інвалідів і ветеранів, від імені тисяч українських добровольців і військовослужбовців, а також мільйонів українських громадян, дозволю собі поставити помічниці держсекретаря Сполучених Штатів декілька важливих запитань. Отже.
– Пані Нуланд, чому Сполучені Штати Америки, які гарантували Україні безпеку і територіальну цілісність в обмін на ядерну зброю і без’ядерній статус, палець о палец не вдарили аби забезпечити нашій державі недоторканість кордонів і територіальну цілісність?
– Чому, окрім гучних заяв, керівництвом США нічого не зроблено для повернення Україні Криму?
– Чому питання Криму навіть не стоїть в порядку денному переговорів президента Обами з його європейськими колегами, коли мова йде про Україну?
– Де обіцяна і так широко розрекламована військова допомога США?
– Де летальна зброя, на яку так розраховувало українське військо?
– Де закриті рахунки російських банків та олігархів з найближчого оточення путіна?
– Де врешті решт офіційна заява президента Обами з приводу невиконання Сполученими Штатами своїх зобов’язань в рамках Будапештського меморандуму 1994 року?
– І хто тепер компенсує Україні вартість третього в світі ядерного потенціалу і, найголовніше, коли?
Якщо помічник держсекретаря знайде час відповісти на ці чіткі і конкретні запитання, я обіцяю знайти час аби переконати інших депутатів у добрих намірах адміністрації президента Обами в питанні окупованих росією територій.
А доти маємо офіційно визнати ці території окупованими.
