У селі Червоний Чабан Херсонської області у приміщенні, де розміщувалися бійці тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч», у ніч з 1 на 2 лютого виникла пожежа, внаслідок якої вибухнули боєприпаси. Загинуло шестеро військових, ще дванадцятеро отримали опіки. Всі загиблі – з Тернопільщини.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Бійці батальйону «Збруч» і 30-ої протитанкової бригади із Житомира розташовувалися у наметах, які поставили у будівлі старої ферми. Для опалення використовували саморобні «буржуйки», за якими треба стежити особливо уважно, адже найменша необережність може призвести до біди.
Нині військова прокуратура Херсонського гарнізону проводить слідство і висуває версію, що нещастя сталося через порушення правил пожежної безпеки. Один із бійців, розпалюючи «буржуйку», пролив бензин, виникла пожежа, і вогонь перекинувся на боєприпаси. Бійця того затримали, триває слідство.
Однак, окрім офіційної версії, солдати мають свою, неофіційну. За їхніми словами, загорівся намет бійців із 30-ої бригади, які ввечері завжди любили випити. Не була винятком і та ніч. Коли всередині намету все почало тріщати, стріляти, вони замість того, щоб допомогти побратимам, втекли. Ще кажуть, що один із вояків із 30-ої напився і почав розмахувати зброєю. Автомат у нього відібрали, бо вже навчені гірким досвідом, коли п’яні «граються з вогнем». Це, напевно, образило захмелілого вояку, і він вирішив помститися, підпаливши один із наметів…
За розповідями наших бійців, спершу вогонь спалахнув у крайньому наметі від входу, який водночас слугував виходом. Бійці опинилися в пастці. Вони рятувалися, як могли. Один солдат забився в куток, там пізніше його і знайшли, точніше, те, що від нього залишилося. Інший накрив собою телефон і автомат, а сам сховався під ліжко. Речі вціліли, а він загинув. Ще двом бійцям вдалося вирватися з вогню, але вони повернулися всередину за зброєю і вже не вийшли. Декотрі намагалися зірвати руками грати з вікон, але це було неможливо. Ті, хто врятувався, спробували вирвати металеві грати легковою машиною, але теж марно, а ключі від сильнішої техніки залишилися всередині, у вогні…
Дуже сильно, за словами бійців, спричинила до трагедії та обставина, що у будівлі був лише один вхід-вихід і не був передбачений план евакуації у випадку небезпеки, тобто зовсім проігноровані елементарні правила техніки безпеки. Якби все відповідало нормам, жертв можна було б уникнути, а так бійці просто не мали змоги урятуватися. Як же можна допускати в армії такий безлад?! Допускати такі смерті не на фронті?! Що ж тоді казати про фронт?! І хто з військового керівництва понесе покарання чи знову, як це повсюдно у нас буває, все спишуть на війну?
У Тернопільському обласному військовому комісаріаті офіційно прізвищ загиблих бійців не називають. Однак у соцмережах друзі і родичі з болем обговорюють втрату своїх рідних – Назарія Кулинця із села Млинівці Зборівського району, Павла Римара та Юрія Наливайчука з Тернополя, Вадима Вернигору із села Дорофіївка Підволочиського району, Рустама Чухася із Гусятина… Вічна вам пам’ять, хлопці. Хоч вам ще б жити і жити…
Ірина КОШІЛЬ
